WeOrthodox
EN UA
George Instagram

Коли молитва здається порожньою: важливіше прийти, ніж емоції

Промовець відповідає на запитання глядачів про щоденну молитву після свого відео про те, як стати ченцем. Він пояснює, що виклик молитися більше постає тому, що більшість днів йому не хочеться молитися. Він описує два види днів: деякі, коли слова ллються і відбувається розмова з Богом, інші, коли він стоїть перед іконами, не має нічого сказати і нічого не відчуває.

Його мета — досягти такої справжньої й емоційної молитви, щоб приходили сльози, але він не щодня там, і це нормально. Він зауважує, що навіть Христос у Гефсиманії молився, перебуваючи в надзвичайній скорботі, кажучи, що душа Його надзвичайно скорботна аж до смерті, але Він усе одно молився, а Псалми повні людей, які волають, коли Бог здається далеким.

Він підсумовує, що відчуття нічого є частиною процесу, а не невдачею. У порожні дні він відкриває молитовник, що містить молитви, написані святими, якими молилися мільйони, або повільно промовляє Ісусову молитву, і він чесний перед Богом: «Господи, я сьогодні нічого не відчуваю, але я тут». Він наголошує, що молитви в книзі використовували незліченні віруючі протягом поколінь, що надає їм ваги, коли його власні слова не йдуть.

Він заявляє, що Бог не вимірює молитву тим, як ти почуваєшся, а бачить, що ти прийшов. Потім він запитує глядачів, що вони роблять, коли молитва здається порожньою.

Ключові моменти

  1. Промовець каже, що багато глядачів запитали, як продовжувати молитися щодня після його відео про чернецтво.
  2. Він визнає, що причина, чому він кидає собі виклик молитися більше, полягає в тому, що більшість часу йому насправді не хочеться молитися.
  3. Він описує дні, коли молитва легко тече, і дні, коли він стоїть перед іконами, не має нічого сказати і нічого не відчуває.
  4. Його мета — досягти такої справжньої й емоційної молитви, щоб приходили сльози, але він не щодня там, і це нормально.
  5. Він наводить Христа в Гефсиманії, Який каже, що душа Його надзвичайно скорботна аж до смерті, але Він усе одно молився, і Псалми повні людей, які волають, коли Бог здається далеким.
  6. Він підсумовує, що відчуття нічого є частиною процесу, а не невдачею.
  7. У дні, коли він не має слів, він відкриває свій молитовник, що містить молитви, написані святими, якими молилися мільйони, або повільно промовляє Ісусову молитву, і він чесний перед Богом: «Господи, я сьогодні нічого не відчуваю, але я тут».
  8. Він заявляє, що Бог не вимірює молитву тим, як ти почуваєшся, а бачить, що ти прийшов, і запитує глядачів, що вони роблять у дні, коли молитва здається порожньою.
Думок у дискусії: 8 учасників: 7, відповідей одне одному: 1 Думка, яку підтримали найбільше Коли в мені вже нічого не залишається, я повертаюся до самого оригіналу... Молитви Господньої 🙏 Читати дискусію
коментарів у джерелі: 19 Оригінал на Instagram

Дискусія · 8

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#2340

    Коли в мені вже нічого не залишається, я повертаюся до самого оригіналу... Молитви Господньої 🙏

  • думка#2343

    Я молюся майже цілий день, щодня. Коли я молюся в подяці за своє життя, за творіння, за ЙОГО благодать і любов, ніколи не вистачає часу, щоб подякувати. Звісно, бувають моменти, коли я не в молитві.

  • думка#2344

    Раніше я молився вголос, але перейшов до тихих молитов. Тиша допомагає мені залишатися більш зосередженим і присутнім. Втім, я помітив, що іноді молюся без справжнього відчуття. 🙏🏽

    • думка#2345

      Дякую, що поділився цим 🙏 Виявилося, що шепіт молитви справді допомагає: зберігаєш тишу, але слова залишаються живими на устах, тож серце легше йде за ними. Побачимось у неділю, брате. ☦️🙏

  • думка#2341

    Коли моя молитва відчувається порожньою, я відчуваю провину і кажу Богові, що мені шкода за брак повної присутності, але я все одно це роблю, бо пропуск змусив би мене почуватися ще гірше ☦️ Останнім часом до своєї звичної молитви я додаю ще одну маленьку, просто щоб підтримувати в ній вогонь, аби вона не ставала нудною чи повторюваною....

  • думка#2342

    Я уявляю, що якби я жив монашим життям, мені, можливо, не було б за що так багато молитися, і молитва могла б почати відчуватися як робота? Я митець у душі, і коли я спробував перетворити мистецтво на роботу, моя творчість вичерпалася. Я не можу творити 24/7. Чи призначено нам бути монахами, віддаленими від світу? Не знаю, але я завжди цим цікавився. Як ми приносимо світові практичну користь, якщо ми віддалені від нього й молимося цілий день? І все ж я молюся: Боже мій, просвіти мене, щоб пізнати Тебе.

  • думка#2338

    Замість того щоб просто думати свої думки, я скеровую їх до Бога. Я прошу Його проводу в усьому. Я хвалю Його, коли встаю, і дякую Йому, коли сідаю в машину, щоб їхати. Він завжди там. Моліться безперестанку.

  • думка#2339

    Не можу зрозуміти, чому для деяких людей молитва така важка. Мені вона дається так легко, що я майже сприймаю її як належне. І я не маю на увазі вголос читати псалми, я щиро розмовляю з Ісусом, як із найближчим другом. Я не заслуговую на таке легке молитовне життя. Отче Боже, помилуй мою зарозумілу душу.