Виклик святого Павла: «Для мене життя — то Христос»

Автор роздумує над Посланням до филип'ян 1:20-27, де святий Павло пише: «Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання». Він визнає, що сам не може щиро повторити ці слова, і відкидає поширені виправдання: мовляв, святий Павло був святим і мав видіння на шляху до Дамаска, тому ця мірка до нас не застосовна. Автор виокремлює з цього уривка три уроки. По-перше, чесний погляд на власну смертність прояснює те, що справді важливе.

Святий Павло писав із в'язниці, ймовірно, перед лицем страти, і його мета стала кришталево чистою. По-друге, слова «життя — то Христос» роблять людину по-справжньому вільною. Святий Павло каже, що Христос звеличиться в його тілі — чи то життям, чи смертю; жоден наслідок не може йому загрожувати.

Він зважує: відійти, щоб бути з Христом, чи залишитися задля поступу й радості филип'ян у вірі. По-третє, ця свобода містить покликання: «Живіть згідно з Христовою Євангелією». Автор зазначає, що святий Павло каже «згідно» (достойно), а не «досконало».

Публікація вшановує пам'ять преподобної Пелагії, актриси та блудниці V століття з Антіохії, яка почула проповідь єпископа Нонна про суд і милосердя, покаялася, прийняла хрещення, роздала своє багатство та жила в келії на Оливній горі в пості й молитві. Її життя свідчить, що ця мірка дана не лише апостолам. Автор пропонує читачам назвати одне виправдання, яке стримує їх перед цим викликом, і принести його на сповідь або в молитву.