Знову дванадцять: як Христос сповнює праобраз Ізраїля

Цей роздум над уривком з Євангелія від Луки 6:12-19 доводить, що Ісус прийшов не заснувати нову релігію, а сповнити обітниці, дані Авраамові, і заново створити Народ Божий як нове людство. Спираючись на Євангеліє від Матфея 5:17 та Послання до Ефесян 2:15, автор показує обрання дванадцятьох апостолів як свідоме повторення дванадцяти колін Ізраїлевих: той самий Бог, Який утворив один народ із синів Якова, нині творить Новий Ізраїль — Церкву — через дванадцятьох «посланців».

Святі отці називають цей задум рекапітуляцією (очоленням, з'єднанням усього під єдиною Главою): Бог збирає воєдино те, що започаткував, сповнює його і робить прекраснішим та всеохопнішим.

Допис розглядає євангельський уривок у трьох вимірах. По-перше, Христос молиться всю ніч перед тим, як обрати Дванадцятьох, показуючи, що це число не випадкове, а є основою оновленого народу. По-друге, одразу після їхнього обрання Він сходить на рівне місце й навчає, зцілює та визволяє біснуватих, демонструючи, для чого покликана ця нова спільнота.

Та сама сила, дарована апостолам у день П'ятидесятниці, перебуває в Церкві й подається кожному вірному через таїнство Миропомазання. По-третє, перелік імен свідчить про те, що Бог обирає звичайних, непримітних людей — рибалок, митаря, зилота — і навіть того, хто Його зрадить; пізніше апостол Матфій відновив це число, що підтверджує: вирішальною є благодать Божа, а не людські заслуги.

На завершення згадується преподобний Роман Солодкоспівець, диякон VI століття, який, за переданням, уві сні прийняв сувій від Пресвятої Богородиці й склав кондак Різдва Христового, який Церква співає й донині: простий чоловік став даром для всієї Церкви. Запитання для обговорення спонукає читачів замислитися, чи бачать вони своє місце в Божому промислі, закликає до молитви перед важливими рішеннями та довіри до того, що благодатний Божий задум відкритий і для них.