Чому Костянтин не створив нікейське християнство

У публікації спростовується твердження, що імператор Костянтин створив нікейське християнство або продиктував результат Нікейського собору 325 року. Вона посилається на першоджерела: «Життя Костянтина» Євсевія Кесарійського, «Церковну історію» Сократа Схоластика та «Про постанови Нікейського собору» й «Проти аріан» Афанасія. Арій, пресвітер Александрійський, навчав, що Син мав початок, що викликало суперечку перед собором.

Костянтин скликав собор, бо богословські поділи загрожували церковній та імперській єдності. Його листування в Євсевія («Життя Костянтина» II.64-72) показує, що спочатку він вважав суперечку непотрібною і шукав примирення, а не богословського визначення. Єпископи дискутували й сформулювали символ віри; ікона собору зображає немовля Христа у вівтарі, Євангеліє як главу, єпископів, що розмовляють, Костянтина, що сидить мовчки, і Арія під ними.

Після Нікеї Костянтин змінив курс, дозволив Арію повернутися із заслання й наказав відновити його в церковному спілкуванні. Він також заслав Афанасія 335 року з політичних і церковних звинувачень, а не за відкидання символу віри. Аріанський вплив зростав за пізніших імператорів, що було б незрозумілим, якби Костянтин винайшов нікейську ортодоксію.

Доникейські письменники, такі як Ігнатій Антіохійський, Іриней Ліонський та Оріген, уже утверджували божественність Христа, хоч і з іншою термінологією. У публікації визнається політичний вплив Костянтина: він скликав, підтримував і впроваджував рішення собору, але наполягає, що політичне сприяння не є богословським творенням. Аргумент ґрунтується на розрізненні між роллю Костянтина як скликача та роллю єпископату як укладачів доктрини, а також на історичній траєкторії після 325 року.

Нікея захистила апостольське розуміння божественності Христа проти аріанського богослов'я.