Спасіння вимагає співпраці з благодаттю, а не пасивної праведності
Промовець відкидає твердження, що людина не робить нічого для спасіння. Він доводить, що ототожнення праведності віруючого, який бореться з гріхом, але має Святого Духа, з праведністю будь-якого іншого віруючого суперечить заповідям Писання витривати, слухатися Христа і не відпасти. Він описує ситуацію, де він стоїть перед Богом поруч із кимось, хто не може кинути пити, але має Святого Духа, кажучи, що за такого погляду обоє стояли б на одному рівні праведності.
Він посилається на Послання до Римлян, стверджуючи, що Бог віддасть кожному за його ділами. Він підсумовує, що спасіння не можна заслужити, але воно вимагає вільної співпраці з Божою благодаттю.
Ключові моменти
- Промовець заявляє, що його внесок у власне спасіння дорівнює нулю.
- Він описує, як стоїть перед Богом поруч із кимось, хто не може кинути пити, але має Святого Духа, кажучи, що обоє стоять на одному рівні праведності.
- Він каже, що цей погляд суперечить усьому Писанню, коли воно говорить нам витривати, слухатися Христа і не відпадати.
- Він посилається на Послання до Римлян, стверджуючи, що Бог віддасть кожному за його ділами.
- Він підсумовує, що ми не можемо заслужити спасіння, але повинні вільно співпрацювати з Божою благодаттю.