Монархія Отця: Джерело та єдність у Трійці

У дописі пояснюється православне вчення про монархію Отця, спираючись на каппадокійських отців, святителя Василія Великого, святителя Григорія Богослова і святителя Григорія Ніського. Монархія визначається як єдиний принцип або джерело в Трійці, а не політична ієрархія. Отець є непородженим архе, єдиним вічним джерелом Сина і Святого Духа.

Син вічно народжується, Дух вічно походить; це не часові події, а вічні відношення походження. Ніколи не було Отця без Сина чи Духа. Розрізнення між усією (сутністю) та іпостассю (особою) є центральним: одну Божественну усію повністю поділяють три різні іпостасі. Особи розрізняються непередаваними іпостасними властивостями: Отець непороджений, Син народжений, Дух походить, — які не є властивостями сутності, але визначають спосіб існування кожної Особи.

Текст відкидає будь-яке онтологічне підпорядкування: причинність Отця не означає переваги, більшої божественності чи часової першості. Син є єдиносущний з Отцем, істинний Бог від істинного Бога. Єдність Бога зберігається, тому що три Особи поділяють одну численно неподільну Божественну сутність і є невіддільними у своїх вічних відношеннях і діях, як доводить святитель Григорій Ніський у творі «Про те, що не три Боги».

Каппадокійські отці захищали як єдність Бога, так і повну божественність Сина і Духа: святитель Василій розрізняв спільну сутність і окремі іпостасні властивості; святитель Григорій Богослов наголошував на унікальному становищі Отця як джерела, відкидаючи меншовартість Сина чи Духа; святитель Григорій Ніський розвинув співвідношення між єдністю природи, особистими розрізненнями та невіддільністю Божественних дій.

Нарешті, допис наголошує на обмеженнях людської мови: терміни народження, походження і причина є необхідними, але їх не можна розуміти за аналогією зі створеними реаліями. Святитель Григорій Богослов у своєму П'ятому богословському слові наполягає, що спосіб народження Сина залишається незбагненним.