Православна відповідь Джеймсу Вайту: Цілування ікон виявляє любов до Христа, а не до дерева

Промовець відповідає на критику Джеймса Вайта щодо православної практики цілування ікон. За словами промовця, Вайт зробив значну помилку, порівнявши шанування ікон із поводженням із фотографією померлого близького. Вайт нібито сказав, що було б недоречно для батьків, але доречно для дітей з любов’ю обрамляти, прикрашати й цілувати таку фотографію на похороні, зараховуючи таку поведінку до сфери християнської свободи.

Промовець тоді закликає слухачів замислитися, чи хтось може виявити таку саму зорову прихильність до зображення Христа чи святих. Він відповідає на власне запитання заперечно, пояснюючи, що слухачі не мають особистого знання осіб, зображених на тих образах. Однак промовець стверджує, що віруючі справді можуть знати Ісуса на особистому рівні й увійти з Ним у стосунки.

Саме ці особисті стосунки, підсумовує він, пояснюють, чому православні християни цілують ікони: цей вчинок виражає любов до особи, яку зображено, а не до матеріального дерева й фарби. Отже, обговорення зводиться до розрізнення між фотографією члена родини, яку можуть осмислено шанувати лише ті, хто знав цю особу, та іконою Христа, яку можуть шанувати всі віруючі, бо всі можуть особисто знати Христа.

Аргумент промовця захищає богословську основу шанування ікон від звинувачення в ідолопоклонстві, обґрунтовуючи його живими стосунками з первообразом.