Чому «Тільки Писання» розпадається без ранньої Церкви
Про що це відео
Спікер відповідає коментатору, який запитує, чому ранню Церкву слід вважати непомильним авторитетом, коли її члени були звичайними людьми, сповненими того самого Святого Духа. Він відповідає, що Христос обіцяв вести й направляти Свою Церкву, і що в першому столітті цією Церквою була Православна Католицька Церква, факт, який він називає історично незаперечним.
Він простежує розколи: Захід відділився від Православної Церкви через тисячу років після заснування Церкви, протестанти відділилися від католиків через 500 років, а ще один розкол через 200–300 років після того породив неконфесійні та баптистського типу церкви. Будь-хто в тих групах, стверджує він, стоїть поза тілом, якому була дана обіцянка, тож вони можуть робити правильні висновки з Писання, але ніколи не матимуть певності, якщо не приєднаються знову до Православної Церкви.
Він цитує Івана 17, первосвященицьку молитву, де Ісус молиться, щоб вони були одно, і Дії 2, вірші 42–46, як здійснення тієї єдності. Він додає, що протестант може дотримуватися правильних учень, як-от монархічний тринітаризм, але не має способу обґрунтувати їх, і якщо він звертається до ранньої Церкви, то займається вибірковим підходом.
Ключові моменти
- 0:00 Коментатор запитує, чому рання Церква має бути непомильним авторитетом, коли її члени були такими, як ми, сповненими того самого Святого Духа.
- 1:07 Спікер відповідає, що Христос обіцяв вести й направляти Свою Церкву, і в першому столітті цією Церквою була Православна Католицька Церква, яку він називає історично незаперечним фактом.
- 1:07 Він перелічує розколи: Захід відділився від Православної Церкви через 1000 років після заснування Церкви, протестанти відділилися від католиків через 500 років, а через 200–300 років після того виникли неконфесійні та баптистського типу церкви.
- 1:42 Будь-хто в тих розколотих групах не є частиною тіла, якому була дана обіцянка, тож вони можуть робити правильні висновки з Писання, але ніколи не матимуть певності, якщо не приєднаються знову до Православної Церкви.
- 2:17 Він цитує Івана 17, первосвященицьку молитву, де Ісус молиться, щоб вони були одно, і Дії 2, вірші 42–46, як здійснення тієї єдності.
- 2:47 Протестант може дотримуватися правильних учень, як-от монархічний тринітаризм, але не може обґрунтувати їх, а звернення до ранньої Церкви з відкиданням інших учень є вибірковим підходом.
Спікер відповідає коментатору, який запитує, чому ранню Церкву слід вважати непомильним авторитетом, коли її члени були звичайними людьми, сповненими того самого Святого Духа. Він відповідає, що Христос обіцяв вести й направляти Свою Церкву, і що в першому столітті цією Церквою була Православна Католицька Церква, яку він називає історично незаперечним фактом.
Далі він простежує послідовність розколів: Захід відділився від Православної Церкви через тисячу років після заснування Церкви, протестанти відділилися від католиків через 500 років, а ще один розкол через 200–300 років після того породив неконфесійні та баптистського типу церкви. Будь-хто в тих групах, стверджує він, стоїть поза тілом, якому була дана обіцянка, тож вони можуть робити правильні висновки з Писання, але ніколи не досягнуть певності, якщо не приєднаються знову до Православної Церкви.
Він цитує Івана 17, первосвященицьку молитву, де Ісус молиться, щоб вони були одно, і Дії 2, вірші 42–46, як здійснення тієї єдності. Він додає, що протестант може дотримуватися правильних учень, як-от монархічний тринітаризм, але не має способу обґрунтувати їх. Якщо така людина звертається до ранньої Церкви, відкидаючи інші ранні вчення, вона займається вибірковим підходом.
Обговорення зводиться до того, чи авторитет міститься в Писанні, прочитаному приватно, чи в Церкві, яку Христос обіцяв направляти, і що потрібно, щоб хтось поза Православною Церквою мав певність у вченні.
Головні думки
- Коментатор запитує, чому рання Церква має бути непомильним авторитетом, коли її члени були звичайними людьми, сповненими того самого Святого Духа.
- Спікер відповідає, що Христос обіцяв направляти Свою Церкву, і в першому столітті цією Церквою була Православна Католицька Церква.
- Він перелічує розколи: Захід відділився через 1000 років після заснування Церкви, протестанти — через 500 років, а неконфесійні та баптистського типу церкви — через 200–300 років після того.
- Ті, хто поза Православною Церквою, можуть робити правильні висновки з Писання, але ніколи не матимуть певності, якщо не приєднаються до неї знову.
- Він цитує Івана 17 і Дії 2:42–46 як молитву за єдність та її здійснення, і каже, що протестанти, які звертаються до ранньої Церкви, займаються вибірковим підходом.