Образ духовного атлета у святого Павла (1 Кор 9:24-27) пасує тут. Це — виконувати своє спасіння «зі страхом і трепетом» (Флп 2:12). Спасіння — це процес віри, свободи й особистого зусилля, щоб виконувати Христову заповідь «люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм, і всією силою своєю, і ближнього свого, як самого себе» (Мт 22:37-39). Писання не тлумачиться приватно; святі мужі говорили, рухомі Святим Духом. «Благодаттю ви спасенні через віру» (Еф 2:8). Теперішній час: для нас, які спасаємося, хрест є Божою силою (1 Кор 1:18). Майбутній час: «хто витерпить до кінця, той спасеться» (Мт 24:13). Євреїв 6:4-6 попереджає, що навіть ті, хто «колись просвічені» і «стали причасниками Святого Духа», можуть відпасти й знову розіп'яти Христа. До галатів 5:4: «Ви відпали від благодаті». І 1 Кор 9:27: навіть Павло впокорював своє тіло, щоб самому не виявитися негідним.