Св. Іоан Кронштадтський про піст як необхідний для спасіння
Св. Іоан Кронштадтський навчає, що піст необхідний для спасіння. Він починає із заклику виконувати заповідь постити в середу й п’ятницю, або десяту заповідь про злі думки й бажання, наводячи принцип, що хто вірний у малому, той вірний і в великому. Він спростовує твердження, що вживання м’яса під час Великого посту неважливе, бо піст не полягає в їжі.
Він доводить, що прив’язаність до розкішної їжі, дорогого одягу, театрів, маскарадів, дорогого посуду, порцеляни, меблів, карет, баских коней і нагромадження багатства відвертає серце від Бога, як і євангельський багач був відвернений. Він питає, чи може людина служити і Богові, і мамоні, бути другом Божим і другом світу, працювати для Христа і для диявола, і відповідає, що це неможливо.
Він указує на Адама й Єву, які втратили рай через саму лише їжу, і застерігає, що недбальство про спасіння походить від прив’язаності до земних насолод. Він каже, що називати вживання м’яса під час Великого посту неважливим — це гордість, софізм, непослух і відчуження від Бога. Ті, хто відкидає піст, забувають, що перший гріх стався через нестриманість і що Христос Сам постив сорок днів і ночей, коли був спокушуваний у пустелі.
Він зауважує, що нестриманість спричинила знищення Содому й Гоморри та сучасників Ноя, і що вона є причиною всякого гріха. Відкидання посту забирає зброю проти плоті й диявола, роблячи людину не воїном Христовим, а добровільним в’язнем пристрастей. Такі люди сліпі до зв’язку між причиною й наслідком.
Головні думки
- Піст у середу й п’ятницю є основоположною заповіддю, яка веде до виконання всіх інших.
- Прив’язаність до їжі, розкоші, розваг і багатства відділяє серце від Бога.
- Адам і Єва впали через нестриманість у їжі; Христос переміг спокусу, постячи сорок днів.
- Нестриманість є коренем усякого гріха, як видно зі знищення Содому й Гоморри.
- Відкидання посту є гордістю й непослухом, які залишають людину беззахисною проти пристрастей і диявола.