Athonite Audio
YouTube
Біль і віра: вчення старця Єфрема про страждання як шлях до чесноти
29:12
Про що це відео
У відео представлена друга частина серії про користь болю з цитуванням старця Єфрема Філофейського (Аризонського) про біль і страждання. Біль є наслідком гріхопадіння та плодом непослуху, але це також нагода здобути чесноту, і кожен, хто зустрічає його крізь призму вічності, вже є переможцем. Перший розділ, «Зустріч із болем: біль і віра», пояснює, що віра, молитва та святе терпіння є протиотрутою від усіх видів болю.
Сумніви можуть приходити, але вони не повинні оселятися в нас, і для більшості людей постійною молитвою залишається: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!». Віра в розіп'ятого і воскреслого Христа випробовується та зміцнюється скорботою, і це є віра Церкви, де біль полегшується та осмислюється. Доповідач наводить слова Святого Письма, преподобного Ісаака Сиріна, блаженного Августина, святителя Кирила Єрусалимського та святителя Димитрія Ростовського, закінчуючи молитвою: «Прийди, Царю мій, сядь на престолі серця мого і царюй там».
Ключові моменти
- Старець Єфрем Філофейський навчає, що всередині болю можна розгледіти радість і надію, так само як торжество Христа постало з Його страстей; великі душі завдячують своєю величчю важким ударам болю.
- Богословськи біль є наслідком гріхопадіння та плодом непослуху; етично це нагода й засіб для здобуття чесноти та досягнення досконалості.
- Віра, молитва та святе терпіння за Божим словом є душеспасенними ліками для того, щоб зустріти біль і зробити його засобом духовного зростання, смирення та спасіння.
- Біль є важкою спокусою і випробуванням віри, оскільки сатана сіє в нас сумніви; сумніви можуть приходити, але не повинні оселятися в нас, і більшість має взивати: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!» (Мк. 9:24).
- У спокусах і скорботах наша віра випробовується та міцніє; скорбота виробляє терпіння та надію (Рим. 5:3–5), бо ми покликані крізь вогненну піч скорботи вірувати в Ісуса Христа, і то розіп'ятого.
- Сумнів не завжди вказує на брак віри; віра передбачає ризик, а також болісну і безстрашну подорож назустріч Богові, бувши джерелом сумнівів і боротьби перед тим, як стати джерелом умиротворення.
- Християнин не повинен ставати безпорадним фаталістом; ми маємо право захищатися від несправедливості, але якщо іншого виходу немає, ми повинні молитися за кривдників, щоб вони полишили свої лихі діла.
- Господь відкриває Себе не однаково всім, але за мірою віри кожного; на Своїй батьківщині Він учинив мало чудес через їхнє невірство, тоді як в інших місцях знаходив людей, які вірували.
Це відео представляє другу частину серії про користь болю, охоплюючи розділ 1 «Зустріч із болем: біль і віра» (сторінки 141–154) із книги Георгії П. Кунаві, виданої «Апостолікі Діаконія» Елладської Православної Церкви (перше англійське видання 2001 року). Доповідач цитує старця Єфрема Філофейського (Аризонського), який навчає, що всередині болю можна розгледіти радість і надію, так само як торжество Христа постало з Його страстей, і що великі душі завдячують своєю величчю важким ударам болю.
Богословськи біль є наслідком гріхопадіння та плодом непослуху; етично це нагода й засіб для здобуття чесноти та досягнення досконалості. Той, хто дивиться на біль крізь призму вічності, вже є переможцем. Віра, молитва та святе терпіння названі протиотрутою від усіх видів болю, душеспасенними ліками, завдяки яким біль стає засобом духовного зростання, смирення та спасіння.
Біль також є важкою спокусою, оскільки сатана сіє в нас сумніви; сумніви можуть приходити, але не повинні оселятися в нас, і для більшості людей постійною залишається молитва: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!» (Мк. 9:24). Віра в розіп'ятого і воскреслого Христа випробовується та зміцнюється скорботою, а скорбота виробляє терпіння та надію (Рим. 5:3–5).
Доповідач зазначає, що сумнів не завжди свідчить про брак віри: віра передбачає ризик, а також болісну і безстрашну подорож назустріч Богові, будучи джерелом сумнівів і боротьби, перш ніж стати джерелом умиротворення. Християнин не повинен ставати безпорадним фаталістом; ми можемо захищатися від несправедливості, але якщо іншого виходу немає, нам слід молитися за кривдників, щоб вони припинили свої лихі діла.
Господь являє Себе за мірою віри кожного, створивши мало чудес на Своїй батьківщині через їхнє невірство. У бесіді цитуються Святе Письмо, преподобний Ісаак Сирін, блаженний Августин, святитель Кирил Єрусалимський та святитель Димитрій Ростовський, і вона завершується молитвою: «Прийди, Царю мій, сядь на престолі серця мого і царюй там».
Головні думки
- Старець Єфрем Філофейський навчає, що всередині болю можна розгледіти радість і надію, подібно до того, як торжество Христа постало з Його страстей; великі душі завдячують своєю величчю важким ударам болю.
- Біль є наслідком гріхопадіння та плодом непослуху, проте водночас нагодою і засобом для здобуття чесноти та досягнення досконалості.
- Віра, молитва та святе терпіння — це душеспасенні ліки проти болю; сумніви можуть приходити, але не повинні оселятися в нас, і більшість має молитися: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!» (Мк. 9:24).
- Сумнів не завжди свідчить про брак віри; віра передбачає ризик і болісну та безстрашну подорож назустріч Богові, перш ніж стати джерелом умиротворення.
- Християнин не повинен ставати безпорадним фаталістом: ми маємо право захищатися від несправедливості, але якщо іншого виходу немає, ми повинні молитися за кривдників, щоб вони припинили свої лихі діла.