Розділ 20: Шлях життя, що веде до обоження
32:56
У дописі представлено Розділ 20 «Висловів отців пустелі» від SAGOM Press, зосереджуючись на шляху життя, що веде до обоження. Розділ збирає історії пустельних подвижників, які виявляють обоження через мовчання, труд, смирення й приховану чесноту. Авва Віссаріон і авва Дула знаходять у печері мовчазного монаха; повернувшись, вони виявляють, що монах помер і що це жінка.
Віссаріон дивується, що жінки можуть боротися з дияволом у пустелі, засоромлюючи тих, хто в спільнотах. Авва Макарій випробовує двох ніжних прочан, змушуючи їх збудувати келію й плести кошики. Вони слухаються три роки, не шукаючи поради. Коли Макарій підглядає за ними, він бачить, як ангел захищає молодшого від демонів, тоді як старший співає псалми з вогнем із уст, відкриваючи, що старший досконалий, а молодший ще бореться.
Двоє геронтів питають Бога про свій рівень поступу, і їм кажуть, що вони не досягли рівня мирян Євхристія й Марії, які ділять усі прибутки на три частини — для бідних, прочан і себе, живуть як діви, хоч одружені, і вночі носять веретище. Авва Макарій Єгипетський каже авві Памво, що той ще не справжній монах, бо він колись зустрів двох голих пустельників на пустельному острові, які прожили там сорок років, не відчуваючи ні холоду, ні спеки.
Вони сказали, що треба зректися всього світу, щоб бути монахом, або ж залишатися у своїй келії, плачучи за гріхи. Анхорит знаходить у внутрішній пустелі голого пустельника, який зізнається, що шість місяців грішив із дівою, утік у пустелю, живе на дванадцяти гронах фініків на рік, і був зцілений, коли чоловік розрізав його тіло, вийняв його хвору печінку, вичистив її й повернув на місце.
Єпископ подорожує до внутрішньої пустелі, його двічі чудесно годує таємнича постать, знаходить єпископа-покаянника, який під час гонінь приносив жертви ідолам і плакав сорок дев'ять років, аж його обличчя сяє, як вогонь. Під час його смерті пальми засихають, а хижа розвалюється. Геронт каже братові, що важливіше те, що ти робиш, ніж те, ким ти є, і розповідає видіння, де вовк веде його побачити, як уславленого анхорита тягне до пекла демон із вогняним тризубом, тоді як забутого прочанина відвідують Михаїл і Гавриїл, і його душа радісно відходить під спів Давида й єрусалимських співаків.
Геронт чує голос, що він не досяг досконалості двох міських жінок; вони відкривають, що п'ятнадцять років жили в одному домі з дружинами своїх чоловіків без жодної скарги чи злісного слова, і дали обітницю до смерті не говорити мирських розмов, показуючи, що Святий Дух дається за мірою кожної людини, а не за її становищем.
Ключові моменти
- Авва Віссаріон і авва Дула знаходять у печері мовчазного монаха; повернувшись, вони виявляють, що монах помер і що це жінка, і Віссаріон дивується, що жінки можуть боротися з дияволом у пустелі, засоромлюючи тих, хто в спільнотах.
- Авва Макарій випробовує двох ніжних прочан, змушуючи їх збудувати келію й плести кошики; вони слухаються три роки, не шукаючи поради, і коли Макарій підглядає за ними, він бачить, як ангел захищає молодшого від демонів, тоді як старший співає псалми з вогнем із уст, відкриваючи, що старший досконалий, а молодший ще бореться.
- Двоє геронтів питають Бога про свій рівень поступу, і їм кажуть, що вони не досягли рівня мирян Євхристія й Марії, які ділять усі прибутки на три частини — для бідних, прочан і себе, живуть як діви, хоч одружені, і вночі носять веретище.
- Авва Макарій Єгипетський каже авві Памво, що той ще не справжній монах, бо він колись зустрів двох голих пустельників на пустельному острові, які прожили там сорок років, не відчуваючи ні холоду, ні спеки, і які сказали, що треба зректися всього світу, щоб бути монахом, або ж залишатися у своїй келії, плачучи за гріхи.
- Анхорит знаходить у внутрішній пустелі голого пустельника, який зізнається, що шість місяців грішив із дівою, утік у пустелю, живе на дванадцяти гронах фініків на рік, і був зцілений, коли чоловік розрізав його тіло, вийняв його хвору печінку, вичистив її й повернув на місце.
- Єпископ подорожує до внутрішньої пустелі, його двічі чудесно годує таємнича постать, знаходить єпископа-покаянника, який під час гонінь приносив жертви ідолам і плакав сорок дев'ять років, аж його обличчя сяє, як вогонь; під час його смерті пальми засихають, а хижа розвалюється.
- Геронт каже братові, що важливіше те, що ти робиш, ніж те, ким ти є, і розповідає видіння, де вовк веде його побачити, як уславленого анхорита тягне до пекла демон із вогняним тризубом, тоді як забутого прочанина відвідують Михаїл і Гавриїл, і його душа радісно відходить під спів Давида й єрусалимських співаків.
- Геронт чує голос, що він не досяг досконалості двох міських жінок; вони відкривають, що п'ятнадцять років жили в одному домі з дружинами своїх чоловіків без жодної скарги чи злісного слова, і дали обітницю до смерті не говорити мирських розмов, показуючи, що Святий Дух дається за мірою кожної людини, а не за її становищем.