Athonite Audio
YouTube
Митрополит Неофіт згадує життя старця Якова (Цалікіса) Евбейського (1920–1991)
29:12
Про що це відео
Митрополит Морфський Неофіт, духовне чадо старця Якова, оповідає про життя старця в тексті, написаному в 1992 році, невдовзі після його блаженної кончини. Яків Цалікіс народився у 1920 році в Лівісі Макрі в Малій Азії та біженцем опинився в північній Евбеї у 1922 році. Його мати Феодора, яку він називав подвижницею і своєю герондисою, навчила його молитися й передбачила власну смерть.
Хлопчиком він таємно молився в каплиці святої Параскеви, яка явилася йому й пообіцяла влаштувати його майбутнє, а односельці вже у віці близько 15 років звали його отцем Яковом, оскільки його молитви зцілювали хворих. У 1952 році він оселився в напівзруйнованому монастирі святого Давида на Евбеї, де молитовно трудився 39 років, таємно відвідуючи вночі печерну келію святого, часом ведений зіркою, зазнаючи нападів бісів в образі скорпіонів.
У 1975 році він став ігуменом і духівником, а обитель зробилася осередком паломництва для всієї Греції. Під час літургії він мав видіння, зокрема бачив архієпископа Кіпрського Макарія III, якого поминав за упокій, і мав прямий благодатний зв'язок зі святим Давидом, якому навіть наказував звести дощ. Він віддав дух Богові на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці в 1991 році, і старець Порфирій назвав його одним із найбільших святих цього століття.
Ключові моменти
- Текст належить митрополиту Морфському Неофіту; він був написаний у 1992 році, через кілька місяців після упокоєння старця Якова Евбейського (1920–1991), і є, по суті, першим друкованим свідченням про його життя.
- Старець Яків народився у 1920 році в Лівісі Макрі в Малій Азії; його мати Феодора молилася до Пресвятої Богородиці Кікської, і він успадкував від неї любов до Кіпру та передання Малої Азії, потрапивши біженцем на нові землі у 1922 році.
- Коли човни з біженцями прибули до Пірея в 1922 році, люди плакали, чуючи, як греки богохульствують іменами Христа й Богородиці; біженці зберігали суворе чернече благочестя, а сам Яків походив із сім'ї, де було сім поколінь ієреїв.
- У дитинстві він таємно молився в каплиці святої Параскеви, де вона йому явилася; за порадою матері він запитав про свою долю, і свята відповіла: «Я подбаю про твоє майбутнє — таке майбутнє, якому багато хто позаздрить».
- Приблизно з 15 років односельці вже називали його отцем Яковом, людиною Божою; його молитви зцілювали хворих і допомагали породіллям, а у 12 чи 13 років він прочитав молитву над їмость, яка народила, щойно він вийшов із кімнати.
- У 1952 році він вступив до монастиря святого Давида, де сам святий Давид зустрів його й пообіцяв: якщо він збереже нестяжання, цнотливість і послух, архієреї робитимуть перед ним поклони, а великі багатства проходитимуть повз його руки, не прилипаючи до них.
- Уночі він потайки йшов молитися до печерної келії святого Давида; не маючи ліхтаря, він молився про світло, і зірка йшла перед ним і зупинялася над печерою, а іншої ночі біси являлися як скорпіони, що звисали зі стелі, доки він не покликав на поміч святого Давида.
- У 1975 році його призначили ігуменом і духівником; обитель було відбудовано й розширено, і прочани з усієї Греції стікалися до нього, часто бачачи, що прозорливий старець сам називає їхні гріхи ще до початку сповіді.
Митрополит Морфський Неофіт, духовне чадо старця Якова (Цалікіса), написав цей життєпис старця у 1992 році, через кілька місяців після його упокоєння, ще будучи дияконом у монастирі святого Георгія Контоса в Ларнаці на Кіпрі. Опублікований у часописі «Православне свідчення» товариства «Друзі Святої Гори», він є, по суті, першим друкованим текстом про життя старця Якова.
Розповідь веде стежками Якова від його дитинства в Малій Азії до десятиліть, проведених у монастирі святого Давида на Евбеї. Народившись у 1920 році в Лівісі Макрі, він біженцем потрапив до північної Евбеї у 1922 році. Його мати Феодора, яку він називав подвижницею і своєю герондисою, навчила його молитви та передрекла власну смерть; вона молилася до Кікської ікони Божої Матері, і він успадкував від неї любов до Кіпру.
У родині було сім поколінь священиків, і біженці несли в собі суворе, майже чернече передання. Хлопчиком він таємно молився в каплиці святої Параскеви, яка явилася йому й пообіцяла подбати про його майбутнє. Приблизно з 15 років односельці вже називали його отцем Яковом, бо його молитви зцілювали хворих і допомагали породіллям.
У 1952 році він прийшов до занедбаного монастиря святого Давида, де підвизався в молитві 39 років. Ночами він таємно приходив до печерної келії святого, часом ведений зіркою, і зазнавав нападів бісів, що являлися у вигляді скорпіонів. У 1975 році він став ігуменом і духівником, а монастир перетворився на місце паломництва для всієї Греції; прозорливий старець відкривав прочанам їхні гріхи ще до того, як вони встигали щось сказати.
Він сподоблявся видінь під час Божественної літургії, поминав архієпископа Кіпрського Макарія III після його смерті й велів святому Давиду дарувати дощ. Він упокоївся на свято Введення в храм Пресвятої Богородиці в 1991 році, а старець Порфирій назвав його одним із найбільших святих століття.
Головні думки
- Текст був написаний у 1992 році митрополитом Морфським Неофітом, духовним чадом старця, і є першим опублікованим життєписом подвижника.
- Яків народився у 1920 році в Лівісі Макрі в Малій Азії, прибув біженцем на Евбею у 1922 році та походив із роду, що налічував сім поколінь священиків.
- У дитинстві він молився в каплиці святої Параскеви, яка явилася йому і сказала: «Я подбаю про твоє майбутнє — таке майбутнє, якому багато хто позаздрить».
- Приблизно з 15 років односельці називали його отцем Яковом; його молитви зцілювали недужих і допомагали жінкам під час пологів.
- У 1952 році він увійшов до монастиря святого Давида, підвизався там 39 років, у 1975 році став ігуменом, а в 1991 році відійшов до Господа; старець Порфирій назвав його одним із найбільших святих століття.