Anthony’s Cell

У цьому аудіочитанні представлено статтю про прародительський гріх із «Православної навчальної Біблії» (Orthodox Study Bible). Воно розпочинається з того, як Бог створив людство, насадив рай і заповів Адамові не їсти від дерева пізнання добра і зла, сказавши, що того дня, коли він скуштує від нього, смертю помре (Буття 2:16-17). Оскільки Адам і Єва не померли тілесно того дня, слова «ти помреш» вказують на духовну смерть через відокремлення від Бога — джерела життя.

Прародительський гріх — це добровільний непослух Адама, через який він зійшов із Божого шляху до досконалості. У читанні перелічуються наслідки падіння: смертність, схильність до гріха та потьмарення образу Божого в людині, а також піт, важка праця, голод, спрага, втома, скорбота, біль, страждання, хвороби, напасті, трагедії та сльози.

Наводяться слова святителя Григорія Богослова про те, що смерть присікає гріх, аби зло не стало безсмертним, перетворюючи Боже покарання на милість. Щодо питання провини стаття стверджує, що ми винні не через гріх Адама, а через наш власний. Проте через те, що людство відпало від благодаті Божої внаслідок непослуху Адама, люди тепер мають схильність до гріха, оскільки гріх входить через страх смерті.

Образ Божий у людині впав, але не є цілком зіпсованим чи знищеним. Людська природа залишається за своєю суттю доброю, і люди досі здатні творити добро, хоча поневолення смертю та дияволом може притупляти їхнє сприйняття добра. Розумна, пожадлива та дратівлива сили душі залишаються природними й нейтральними після падіння; їх можна використовувати на добро або на шкоду, як залізо, з якого можна викувати плуг або меч.

Читання завершується смертю і воскресінням Христа, якими Він переміг диявола і смерть, визволив людство від страху смерті та зробив можливим єднання з Богом, у якому люди стають причасниками Божественного єства (2 Петра 1:4).

Аудіозапис знайомить зі статтею з «Православної навчальної Біблії» під назвою «Свята Трійця: Творець і Спаситель», прочитаною вголос зі співом на початку та наприкінці. У читанні пояснюється, що Свята Трійця — це єдиний Бог у трьох Іпостасях: Отець, Син і Святий Дух; Вони відмінні, але нероздільні, і це не три боги, а єдині за сутністю чи природою.

Отець є ненародженим джерелом Божества, Син передвічно народжується від Отця, а Святий Дух ісходить від Отця. У статті розглядається участь Трійці у сотворенні світу за книгою Буття: Отець створив небо і землю, Дух ширяв над творінням і співтворив, а Син як Слово Боже створив світло — усі з творчою силою та рівністю. У Бутті 1:26 займенники «ми» та «наш» відкривають множинність Божественних Іпостасей, які діють у єдності з єдиної Божественної природи.

Далі у читанні показано, як Трійця спасає світ: Отець є нашим викупителем, Син успадковує спасений Ним народ, а слова «святий, святий, святий» у 6-й главі книги Ісаї звіщають про три Іпостасі, які спасають нас. В Ісаї 44:3 показано, як Отець виливає Свого Духа, наче воду на спраглу землю, а в Ісаї 48:16-17 Син проголошує, що Отець і Дух послали Його відкупити світ.

Хоча людиною став лише Син, людство спасають усі три Іпостасі. Новий Завіт підтверджує присутність Трійці у Старому Завіті: Слово було з Отцем під час сотворення; Ісус вказує на Своє буття ще до Авраама словами «Я є», являючись Мойсею в неопалимій купині; а зішестя Духа в день П'ятидесятниці свідчить про Його присутність у Старому Завіті.

У Посланні до Євреїв 1:8-10 стверджується, що Отець промовляє до Сина у Псалмах, визнаючи Сина Богом і Творцем світу. Втілений Син сповна відкриває Трійцю: під час Благовіщення Святий Дух осінив Діву Марію, а під час хрещення в Йордані було чути голос Отця і Дух зійшов у вигляді голуба. Як співається у головному тропарі Богоявлення: «Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, троїчне явилося поклоніння».