Мета життя — єднання з Богом; усі діла набувають сенсу у Христі

Допис відкривається ствердженням, що мета цього життя — єднання з Богом. Далі перелічуються основні сфери людської діяльності: усі діла, шлюб, виховання дітей, праця та стосунки між людьми. Ці сфери набувають сенсу лише тоді, коли звершуються у Христі.

У тексті зазначено, що у шлюбі є троє учасників: двоє подругів і Христос. Щодо дітей сказано, що вони пізнаються у Христі; вони мають батька й матір, але моляться «Отче наш», звертаючись до Бога безпосередньо як до Отця. Допис завершується посиланням на апостола Павла, який бачив, що Христос — усе і в усьому.

Загальний зміст полягає в тому, що Христос є осереддям і сенсом кожного виміру життя. Шлюб — це не просто людський договір, а реальність, яка охоплює Христа. Батьківство — це не лише біологічне чи соціальне явище, воно вкорінене у власній молитві дитини до Бога.

Праця та повсякденні стосунки — це не світські сфери, відокремлені від віри; вони є тим контекстом, у якому проживається єднання з Богом. Посилання на Павла вміщує це бачення в межі апостольського свідчення. Допис не містить подальших пояснень чи практичних порад; він стверджує принцип, згідно з яким усе життя знаходить своє значення у Христі.