St Anthony’s Youth SA ☦︎
Instagram
Біблія належить Церкві, а не особистому тлумаченню
Христос не дав нам Біблію зі словами, щоб кожен тлумачив її так, як вважає за потрібне. Він заснував Свою Церкву, довірив владу апостолам і пообіцяв, що Дух Святий наставить її на всяку правду (Ін. 16:13).
Сам Новий Завіт постав із внутрішнього життя цієї Церкви. Задовго до того, як Новий Завіт був повністю написаний, переписаний, зібраний і визнаний, християни вже звершували богослужіння, хрестили, звершували Євхаристію, висвячували єпископів і берегли апостольську віру.
Ось чому святий апостол Павло називає Церкву «стовпом і утвердженням істини» (1 Тим. 3:15). Він також закликає віруючих: «стійте і тримайтеся передань», яких вони навчилися «чи то словом, чи то посланням» (2 Сол. 2:15). Таким чином, апостольська віра передавалася як у письмовій формі, так і через живе Передання Церкви.
Цей самий принцип ми бачимо й у самому Писанні. Коли ефіопський вельможа читав книгу пророка Ісаї і його запитали, чи розуміє він прочитане, він відповів: «Як можу, якщо ніхто не наставить мене?» (Діян. 8:31). А коли в ранній Церкві виникла серйозна віровчительна суперечка, християни не сказали просто читати Біблію і вирішувати кожному на власний розсуд.
Апостоли і пресвітери зібралися в Єрусалимі, розсудили за істиною і сповістили: «Вгодно Духові Святому і нам» (Діян. 15:28).
Це не означає, що Писання не має значення або що християни не повинні читати Біблію. Православна Церква шанує Святе Письмо як богонатхненне Слово Боже. Проте Писання ніколи не мало бути відірваним від Церкви, Апостольського Передання, святих отців, Соборів та літургійного життя, в якому воно було прийняте та збережене.
Питання не стоїть як «Біблія чи Церква». Біблія належить Церкві.
Христос не дав нам ані особистого тлумачення, ані тисяч суперечливих версій християнства. Він дав нам одне тіло, одну віру, одне хрещення (Еф. 4:4–5), і всередині цієї Церкви Писання читається згідно з апостольською вірою, переданою з роду в рід.
Головні думки
- Христос заснував Церкву з апостольською владою і пообіцяв провід Святого Духа, а не приватне тлумачення Біблії.
- Новий Завіт постав із життя Церкви, яка вже молилася, хрестила, звершувала Євхаристію та висвячувала єпископів ще до того, як було остаточно сформовано канон.
- Саме Писання вказує на потребу в наставництві (ефіопський вельможа) та в соборному прийнятті рішень (Єрусалимський собор).
- Православна Церква шанує Писання як богонатхненне, але наголошує, що його не можна відокремлювати від Церкви, Передання, святих отців, Соборів і богослужіння.
- Христос дав одну Церкву, одну віру, одне хрещення, всередині яких Писання читається згідно з переданою апостольською вірою.