Самодіюча Ісусова молитва у «Шляху паломника»

Публікація цитує уривок із «Шляху паломника», в якому оповідач описує, як молитва серця оволодіває ним і діє сама по собі всередині без жодних зусиль з його боку. Молитва тривала під час неспання і навіть під час сну, не припиняючись ні на мить, чим би він не займався. Супровідний текст визначає це явище як самодіючу або саморушійну Ісусову молитву у східнохристиянському містицизмі, зокрема в ісихазмі.

Він пояснює, що це являє собою просунутий духовний етап, де молитва переходить від свідомого розумового зусилля до безперервного, автоматичного ритму душі. Замість того, щоб той, хто практикує, активно намагався промовляти слова, молитва «молиться сама» в серці. Це безперервне повторення триває навіть під час сну, роботи чи розмови.

Публікація подає як розповідь від першої особи з класичного духовного тексту, так і богословське обґрунтування, яке класифікує цей досвід як окремий етап розвитку молитви в ісихастській традиції.