WeOrthodox
EN UA

Ιερά Σκήτη Προφήτη Ηλία Αγίου Όρους

Instagram ↗ дискусій: 41

Καλώς ήρθατε στο επίσημο κανάλι της Ιεράς Κοινοβιακής Παντοκρατορινής Σκήτης Προφήτου Ηλιού Αγίου Όρους, στο Instagram!

Старець Филимон про послух, помірність і Церкву як умний ковчег

Старець Филимон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні застерігає проти надмірної аскези, яку беруться без настанови. Він розповідає про випадок, коли хтось хвалився 1600 земними поклонами, і питає, як таке число можна витримати без шкоди для тіла. Він твердить, що щоденно робити п’ять земних поклонів із постійністю корисніше, ніж одне надмірне зусилля, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить. Старець наголошує, що міру духовної…

Старець Филимон зі Святої обителі пророка Іллі на Афоні застерігає проти надмірної аскези, яку беруться без настанови. Він розповідає про випадок, коли хтось хвалився 1600 земними поклонами, і питає, як таке число можна витримати без шкоди для тіла. Він твердить, що щоденно робити п’ять земних поклонів із постійністю корисніше, ніж одне надмірне зусилля, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить.

Старець наголошує, що міру духовної праці встановлює духовний отець, слово Боже і Церква, і що віруючі перебувають у Церкві й дотримуються того, що Церква каже. Він описує Церкву як умний ковчег: ти входиш у судно, і воно несе тебе до спасіння. Якщо ковчег зійде з курсу, хоч він не сходить, відповідальність належить ковчегові, а не пасажирові.

Якщо хтось покине ковчег, щоб плисти своїм човном, куди захоче, ніхто не гарантує, що він досягне мети. Обговорення зосереджене на послуху, помірності, розпізнаванні та необхідності залишатися в судні Церкви для спасіння.

Ключові моменти

  1. Хтось хвалиться, що робить 1600 земних поклонів; промовець питає, як їм вдається витримати таке число без шкоди для себе.
  2. Краще робити п’ять земних поклонів щодня, ніж 1600 відразу, бо тіло заклинить і людина більше ніколи їх не зробить.
  3. Міру встановлює духовний отець, слово Боже і Церква; віруючі перебувають у Церкві й дотримуються того, що Церква каже.
  4. Церква — це умний ковчег: ти входиш у судно, і воно несе тебе до спасіння.
  5. Якщо ковчег зійде з курсу, хоч він не сходить, відповідальність належить ковчегові, а не пасажирові.
  6. Якщо хтось покине ковчег, щоб плисти своїм човном, куди захоче, ніхто не гарантує, що він досягне мети.

Старець Филимон: Розчарування відчиняє двері до зневіри

Старець Филимон з Пантократорського скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що розчарування — найнебезпечніший гріх, бо воно веде прямо до зневіри, сьомого смертного гріха. Він пояснює, що щоденне духовне зусилля часто приносить невдачу й знеохочення, але вірні не повинні приймати розчарування як постійний стан; вони мусять негайно його зупинити. Коли виникає гріховна думка, старець радить не затримуватися на ній і не вважати її вже скоєним гріхом.…

Старець Филимон з Пантократорського скиту пророка Іллі на Афоні навчає, що розчарування — найнебезпечніший гріх, бо воно веде прямо до зневіри, сьомого смертного гріха. Він пояснює, що щоденне духовне зусилля часто приносить невдачу й знеохочення, але вірні не повинні приймати розчарування як постійний стан; вони мусять негайно його зупинити.

Коли виникає гріховна думка, старець радить не затримуватися на ній і не вважати її вже скоєним гріхом. Натомість слід дати думці пройти, як птахові, що ширяє над головою, не розглядаючи його крил чи його бажання. Думка минула; немає потреби аналізувати, як чи чому стався гріх.

Єдина мета пам’ятання про гріх — перейти далі й залишити його позаду. Це вчення спирається на монашу традицію Святої Гори й звертається до поширеної боротьби зі зневірою — станом духовної млявості й відчаю, що паралізує душу. Слова старця Филимона звернені до кожного, чиї щоденні зусилля натрапляють на повторні невдачі, і пропонують практичний метод боротьби з нав’язливими думками та спокусою відчаю.

Він наголошує, що відповідь на падіння — не аналіз, а негайне звільнення, з довірою, що думка не має сили, якщо розум її не схопить. Цей підхід відображає ісихастську практику охорони серця й відмови приймати логізми — спокусні думки, що передують гріхові. Метафора птаха в старця ілюструє правильне ставлення: думка з’являється, пролітає, і пильний розум не йде за нею з цікавістю чи страхом.

Відмовляючись вступати у зміст думки, віруючий уникає пастки зневіри й зберігає поступ покаяння.

Ключові моменти

  1. Розчарування — найгірший гріх, бо воно веде до зневіри, сьомого смертного гріха.
  2. Щоденне духовне зусилля часто збиває нас з ніг або розчаровує нас, але ми не повинні приймати це розчарування постійно; ми мусимо його зупинити.
  3. Коли приходить гріховна думка, не думайте про неї довго й не вважайте її скоєним гріхом.
  4. Дайте думці пройти, як птахові, що ширяє над вашою головою; не дивіться на колір його крил чи на його бажання; вона минула.
  5. Не думайте про те, як ви скоїли гріх чи чому ви його скоїли.
  6. Згадуйте про гріх лише для того, щоб перейти далі й залишити його позаду.

Св. Павло про любов: православне тлумачення

У публікації подано грецький текст 1 Кор. 13:4-8 разом із тлумачним коментарем, узятим із книги «Новий Завіт із коротким тлумаченням» покійного професора Панайотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «О Сотер» (11-е видання, травень 2025 р., Афіни). Коментар розгортає кожну якість любові, названу апостолом Павлом, — довготерпіння, милосердя, відсутність заздрощів, смиренність, пристойну поведінку,…

У публікації подано грецький текст 1 Кор. 13:4-8 разом із тлумачним коментарем, узятим із книги «Новий Завіт із коротким тлумаченням» покійного професора Панайотіса Н. Трембеласа з Богословської школи Афінського університету та Братства богословів «О Сотер» (11-е видання, травень 2025 р., Афіни). Коментар розгортає кожну якість любові, названу апостолом Павлом, — довготерпіння, милосердя, відсутність заздрощів, смиренність, пристойну поведінку, безкорисливість, спокій, відмову зараховувати кривди, відкидання неправди, радість у правді, покриття недоліків, довіру, надію, терпіння — у повніший етичний і духовний опис.

Він пояснює, що людина, яка має любов, стає великодушною, терпимою, широкосердою, доброчинною і корисною; не заздрить, не кипить пристрастю і не діє з гордістю та свавіллям; не надимається зарозумілістю й гордістю; не чинить нічого непристойного, не шукає свого, не збуджується гнівом і люттю, ніколи не думає зла проти іншого і не зараховує зла, зазнаного від нього.

Він не радіє, коли бачить учинену неправду, але радіє, коли правда перемагає. Він покриває всі недоліки іншого і не глузує з них; формує прихильну довіру в усьому до того, кого любить. А коли стикається з відхиленнями іншого, надіється, що з усього цього той виправиться; у всьому виявляє терпіння до ближнього.

Любов ніколи не перестає, але завжди залишається істинною й сильною, навіть після нашої смерті.

  • Подає 1 Кор. 13:4-8 грецькою мовою
  • Подає коментар із «Нового Завіту з коротким тлумаченням» Трембеласа
  • Пояснює кожну властивість любові в етичних і духовних термінах
  • Описує практичну поведінку того, хто має любов
  • Зауважує, що любов триває й після смерті
Думок у дискусії: 4 Коротко кажучи, ніхто не любить, бо ця любов здається недосяжною. Читати дискусію

Старець Филимон: помри перед смертю, щоб жити новою людиною

У відео йдеться про старця Филимона зі скиту пророка Іллі на Афоні. Він починає з парадокса: якщо помреш, перш ніж померти, то не помреш, коли помреш. Далі він розповідає історію про отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, якого запитали, що роблять монахи і як вони проводять день. Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть. Старець Филимон пояснює, що якщо людина не розіпне свої пристрасті, майбутнє життя не може настати.…

У відео йдеться про старця Филимона зі скиту пророка Іллі на Афоні. Він починає з парадокса: якщо помреш, перш ніж померти, то не помреш, коли помреш. Далі він розповідає історію про отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, якого запитали, що роблять монахи і як вони проводять день.

Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть. Старець Филимон пояснює, що якщо людина не розіпне свої пристрасті, майбутнє життя не може настати. Він описує стару людину і нову людину як сполучені посудини: щось спорожнюється, а щось наповнюється. Коли ти спорожнюєш себе від старої людини, приходить нова людина.

Ключові моменти

  1. Промовець наводить парадокс: перед тим як померти, ти не помреш, але коли помреш, говорять молодим.
  2. Отця Василія Ігондікакіса, ігумена Сівірону, запитали, що роблять монахи і як вони проводять день.
  3. Старець відповів, що монахи їдять один сухар: свою смерть.
  4. Якщо не розіпнеш свої пристрасті, майбутнє життя не може настати, бо стара і нова людина — це сполучені посудини.
  5. Щось спорожнюється, а щось наповнюється; ти спорожнюєш себе від старої людини, і приходить нова людина.