Причастя — це ліки «на відпущення гріхів і життя вічне», а не для земного успіху

Архімандрит П. Пападопулос розмірковує про те, що говорить священик, коли дає Святе Причастя. Слова — «на відпущення гріхів і життя вічне». Священик не говорить «на відпущення гріхів і земний добробут, суспільне визнання, тілесне здоров’я, щоб твоя праця йшла добре, для доброї кар’єри» тощо. Причаститися, пише він, означає бути готовим сказати: «Прийди, Боже мій, прийди, Христе мій, і виведи мене з цієї марноти, з цієї смертності, і зроби мене вічним з Тобою, як Ти хочеш, коли Ти хочеш».

Далі він застерігає читачів бути уважними, коли вони кажуть, що причастилися і відчули радість. Якщо ця радість не має джерела в готовності до смерті, то це фальшива радість. Він описує прийняття Христа всередину як трепет, просвітлення і радість від того, що вже звільнився від матеріальних речей, які його стримували.

Звільнений від осіб і обставин, він досвідчує лише Христа, і цей досвід з’єднує його з усім, але не прив’язує ні до чого. Він завершує, виправляючи можливе непорозуміння: Святе Причастя не означає бажати смерті. Воно означає бути готовим жити вічно.