Mount Athos Legacy
Facebook
Старець Єфрем Катунакіот і послух, який зробив його ангелом
1933 року, у двадцять один рік, Єфрем Катунакіот залишив світ і пішов на Афон, оселившись у віддаленому скиті Кавсокалівія під керівництвом трьох надзвичайно суворих старців. Вони ніколи не називали його на ім’я, постійно його ображали, а часом і били. Після років мовчазного терпіння він майже втік, але духовний отець у монастирі Симонопетра сказав йому: «Якщо хочеш спастися, іди; якщо хочеш стати святим, залишайся. Подумай і виріши.»
Він залишився на сорок п’ять років. Останній старець, о. Никифор, був найсуворішим, особливо під час останньої хвороби. О. Єфрем доглядав його вдень і вночі, продовжуючи терпіти знущання. 1973 року, коли о. Никифор лежав при смерті, він покликав свого учня ближче, його обличчя раптом засяяло, і він сказав: «Дитино моя, ти не людина, ти ангел... благослови.»
Він поцілував руку о. Єфрема і помер у нього на руках. Розповідь походить від о. Діонісія Антопулоса, який записав оповідь старця Атанасія із Симонопетри до братії Святої обителі Панагії Довра.
Головні думки
- Єфрем Катунакіот увійшов у монаше життя у двадцять один рік і віддався в послух трьом надзвичайно суворим старцям у Кавсокалівії.
- Десятиліттями він терпів образи, побої й безіменність без нарікання.
- Духовний отець у Симонопетрі дав йому вибір між спасінням через утечу і святістю через те, щоб залишитися.
- Він вибрав залишитися і служив своєму останньому старцеві, о. Никифору, під час останньої болісної недуги.
- У мить смерті о. Никифор визнав святість свого учня, назвав його ангелом і попросив у нього благословення.