Апостол Фома: сумнів, місія в Індії, мучеництво

У публікації розповідається про життя святого Фоми, одного з дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Вона відкривається епізодом його сумніву щодо Воскресіння. Коли воскреслий Христос з'явився апостолам, Він запросив Фому доторкнутися до Своїх ран і сказав: «Не будь невіруючим, а віруючим». Фома відповів: «Господь мій і Бог мій», — сповідання, записане в Івана 20:28. Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, щоб розподілити місіонерські території.

Фомі випала Індія. Спочатку він був засмучений великою відстанню, але Господь з'явився йому й зміцнив його серце. В Індії Фома проповідував Христа і багатим, і бідним, навернув багатьох людей, заснував церкви й рукопоклав священиків і єпископів. Серед навернених були члени знатних родин, які згодом постраждали за віру.

Його проповідь також викликала переслідування. Індійський правитель на ім'я Муздій засудив Фому до смерті. П'ять воїнів пронизали апостола п'ятьма списами, і він віддав душу Христові. За Святим Переданням, Фому також чудесно перенесли на похорон Пресвятої Богородиці, але він прибув надто пізно.

Коли апостоли відкрили її гроб на його прохання, вони виявили, що її тіла там уже не було. У публікації проводиться паралель: як сумнів Фоми допоміг утвердити Воскресіння Христа, так і його запізнення виявило чудесне прославлення Богородиці. Автор підсумовує, що святий Фома нагадує віруючим: сумнів не мусить бути кінцем віри; коли людина щиро шукає Христа, непевність може стати переконанням, а переконання — життям цілковитої відданості Йому.