Мучеництво святої Єфимії за правителя Приска у 304 році

Допис розповідає про життя і мученицьку смерть святої Єфимії, яка народилася в Халкедоні в родині сенатора Филофрона та його дружини Феодорисії. Її описують як прекрасну тілом і душею, сповнену чистоти, мужності та любові до Христа. Коли правитель Приск наказав принести язичницьку жертву Ареві, сорок дев'ять християн сховалися, щоб уникнути ідолопоклонства.

Їх виявили і привели до Приска. На запитання, чому вони відмовляються, вони відповіли, що земній владі слід коритися лише тоді, коли вона не суперечить небесному Богу. Дев'ятнадцять днів їх щодня катували. На двадцятий день Приск відокремив Єфимію від інших і намагався лестити їй через її красу, сподіваючись відвернути її від Христа.

Вона залишилася непохитною. Її поклали на катівське колесо, але з'явився ангел Божий і зламав колесо. Її кинули в розпечену піч, і вона залишилася неушкодженою силою Божою. Побачивши це, два воїни, Віктор і Сосфен, уверували в Христа і були замучені.

Потім Єфимію кинули в яму, наповнену водою та отруйною нечистотою; вона здійснила знамення Хреста і не постраждала. Нарешті її кинули диким звірам. Вона молилася з подякою і віддала свою душу в руки Божі. Допис стверджує, що вона постраждала за Христа в 304 році і увійшла у вічну радість.

Завершується він тим, що вона нагадує віруючим: чистота не є слабкістю, і душа, з'єднана з Христом, може зустріти катування, вогонь, звірів і смерть з миром.