Святая Софія та її дочки Віра, Надія, Любов, замучені за часів Адріана

Допис розповідає про мученицьку смерть святої Софії та її трьох дочок у Римі за правління імператора Адріана. Софія, ім'я якої означає мудрість, була вдовою, яка виховувала дочок у християнській вірі. На час арешту Вірі було дванадцять, Надії десять, а Любові дев'ять років. Коли їх привели до імператора, мати і дочки трималися за руки та сповідували Христа, відмовляючись принести жертву ідолу Артемиді.

Перед катуваннями Софія зміцнювала дочок, нагадуючи їм, що їхній небесний Наречений, Господь Ісус Христос, дарує їм вічне життя та одягне їх у нетлінність. Дочок катували та вбивали одну за одною: спершу Віру, потім Надію, потім Любов. Софія забрала їхні тіла, з честю поховала їх за містом і три дні та три ночі молилася на їхній могилі. Після цього вона мирно віддала душу і з'єдналася з дочками в небесному Царстві.

Розповідь завершується спостереженням, що навіть діти можуть мати мужність святих, коли їхні серця належать Христу.