Сьомий Вселенський Собор (787) утвердив шанування святих ікон

Сьомий Вселенський Собор зібрався в Нікеї 787 року за царювання імператриці Ірини та її сина Костянтина VI, за патріарха Тарасія Константинопольського. Собор розглянув іконоборчу суперечку, яка відкидала й знищувала святі ікони. Триста шістдесят сім святих отців зібралися, щоб захистити православне вчення про святі зображення.

Вони утвердили, що шанування ікон є законним, обґрунтувавши рішення Святим Письмом, творами святих отців і розповідями про чудеса, пов’язані з іконами. Отці пояснили, що християни не поклоняються матеріалу ікони — дереву, фарбі чи каменю, — але спрямовують честь на зображену святу особу, тоді як поклоніння належить лише Богові. Серед наведених чудес була розповідь єпископа Костянтина з Кіпру: пастух, під впливом іконоборчого вчення, вдарив ікону Богородиці залізним посохом, пошкодивши праве око зображення; коли він відходив, то спіткнувся й пошкодив власне праве око тим самим посохом, що привело його до покаяння.

Собор також постановив, щоб святі мощі мучеників покладалися в антимінс, який використовується для Божественної Літургії. Через ці визначення Собор утвердив істину, що Син Божий істинно став людиною, і оскільки Христос прийняв видиме людське тіло, Його можна зображати на святих іконах. Святих отців Сьомого Вселенського Собору вшановують за збереження апостольської віри та навчання належної честі святим, спрямовуючи поклоніння до Святої Трійці. Святі отці Сьомого Вселенського Собору, моліть Бога за нас.