Свята Фекла: вогонь, звірі та скеля, що розкрилася

У дописі розповідається про життя святої Фекли, яка народилася в Іконії у знатних батьків-язичників. У вісімнадцять років, заручена заміж, вона слухала, як апостол Павло проповідував три дні й три ночі разом із Варнавою. Її серце обернулося до Христа, і вона склала обіт цноти як наречена Господня.

Спочатку мати намагалася переконати її, потім знущалася з неї, а нарешті віддала судді з вимогою спалити її. Суддя кинув Феклу у вогонь, але Бог зберіг її неушкодженою. Після цього Фекла пішла за апостолом Павлом до Антіохії. Там могутній чоловік намагався взяти її силою, але вона втекла.

Він звинуватив її перед правителем, бо вона була християнкою і відкинула його гріховне бажання. Її кинули перед дикими звірами, але звірі не торкнулися її. Здивований правитель запитав: «Хто ти і яка сила в тобі, що ніщо не може заподіяти тобі шкоди?» Вона відповіла: «Я раба живого Бога». Звільнена від смерті, свята Фекла проповідувала Євангеліє і привела багато душ до істинної Віри.

Пізніше, з благословення святого Павла, вона віддалилася біля Селевкії, де жила в аскетичному подвигу, зцілювала хворих і продовжувала вести багатьох до Христа. Коли злі люди намагалися збезчестити її, вона помолилася перед скелею, і силою Божою скеля розкрилася і сховала її. У дописі йдеться, що свята Фекла нагадує нам, що душа, наповнена Христом, не може бути переможена вогнем, звірами, насильством чи страхом.