Ікони, идолопоклонство та Втілення: відповідь на біблійне заперечення
Про що це відео
Доповідач розглядає заперечення, що цілування ікон є идолопоклонством і що Біблія забороняє зображення. Він наводить заборону з Виходу 20 проти створення зображень для поклоніння, а потім вказує на Вихід 25, де Бог наказує Мойсеєві зробити золотих херувимів для Ковчега Заповіту.
Сьомий Вселенський Собор 787 року розрізнив поклоніння, яке належить лише Богу, і шану, яка надається іконам і переходить на зображену особу. Доповідач порівнює цілування ікони з цілуванням фотографії своєї родини: прихильність спрямована на осіб, а не на папір. Він цитує святого Іоана Дамаскина: «Я не поклоняюся матерії. Я поклоняюся Творцеві матерії, який задля мене став матерією». Оскільки Бог став видимим у Втіленні, Він тепер може бути зображуваний на іконах.
Ключові моменти
- Доповідач порушує питання, чи є цілування ікон идолопоклонством і чи забороняє Біблія зображення.
- Вихід 20 забороняє створювати зображення для поклоніння їм.
- Вихід 25 описує, як Бог наказує Мойсеєві зробити двох золотих херувимів для Ковчега Заповіту.
- Собор 787 року вчив, що поклоніння належить лише Богу, тоді як ікони отримують шану, яка переходить на зображену особу.
- Доповідач використовує приклад цілування фотографії дружини та сина; любов спрямована на них, а не на папір.
- Цитується святий Іоан Дамаскін: «Я не поклоняюся матерії. Я поклоняюся Творцеві матерії, який задля мене став матерією».
- Втілення, Бог, який став видимим чоловіком, є підставою для зображення Христа на іконах.
- Доповідач запитує глядача, що саме їх і досі турбує щодо ікон.
Доповідач розглядає заперечення, що цілування ікон є идолопоклонством і що Біблія забороняє зображення. Він починає з цитати з Виходу 20, який забороняє створювати зображення з метою поклоніння їм. Потім він вказує на Вихід 25, де Бог наказує Мойсеєві зробити двох золотих херувимів для Ковчега Заповіту, показуючи, що не всі зображення заборонені.
Сьомий Вселенський Собор, що відбувся у 787 році, формально розрізнив поклоніння, яке належить лише Богу, і шанування, яке надається іконам, пояснюючи, що шана переходить на зображену особу. Доповідач ілюструє це розрізнення особистим прикладом: цілування фотографії дружини та сина є вираженням любові до них, а не до паперу. Він цитує святого Іоана Дамаскина, який писав: «Я не поклоняюся матерії. Я поклоняюся Творцеві матерії, який задля мене став матерією».
Втілення, у якому Бог став видимим чоловіком, є підставою для зображення Христа на іконах. Доповідач завершує, запитуючи глядача, що саме їх і досі турбує щодо ікон.