WeOrthodox
EN UA
IC̅ XC̅ NIKA ☦ Instagram

Повернення до Церкви після болісного досвіду зі священником

Про що це відео

Промовець звертається до тих, хто перестав ходити до храму через негативний досвід спілкування зі священником. Він визнає, що священники можуть бути суворими або ранити словом, і що вони такі ж люди, які мають різний ступінь мудрості та смирення.

Проте він наголошує, що один священник не представляє всю Церкву, яка є Тілом Христовим із 2000-літньою традицією, святими, таїнствами та молитвами. Він закликає повернутися до церковного життя, відвідуючи різні парафії та монастирі й спілкуючись із духівниками. Промовець ділиться тим, що сам залишався поза Церквою багато років і вважає це своєю найбільшою помилкою.

Ключові моменти

  1. 0:00 Люди перестають ходити до храму через поведінку чи слова одного священника
  2. 0:30 Священники — такі ж люди й можуть помилятися, маючи різний ступінь мудрості та смирення
  3. 1:00 Один священник — це ще не Церква; Церква є Тілом Христовим із 2000-літньою традицією

Промовець звертається до людей, які перестали ходити до храму через негативний досвід спілкування зі священником. Він визнає, що священники можуть бути суворими або ранити словом, і що вони такі ж люди, які мають різний ступінь мудрості та смирення. Він наголошує, що один священник не представляє всю Церкву, яка є Тілом Христовим із 2000-літньою традицією, святими, таїнствами та молитвами.

Промовець закликає тих, хто відійшов, повернутися до церковного життя, відвідуючи інші парафії та монастирі й спілкуючись із духівниками. Він ділиться власним досвідом перебування поза Церквою протягом багатьох років і називає це рішення своєю найбільшою помилкою. Бесіда зосереджена на різниці між недоліками окремого священнослужителя та повнотою церковного життя; вона закликає слухачів не дозволяти поведінці однієї людини відлучити їх від благодатного та соборного життя, яке живило православних християн протягом двох тисячоліть.

Ця думка ґрунтується на богословському розумінні того, що Церква визначається не окремим служителем, а своєю сутністю як Тіло Христове, яке несе в собі силу двох тисяч років молитви, свідчення святих і благодаті таїнств. Вказуючи на те, що існують інші парафії, монастирі та духівники, промовець пропонує практичні кроки для тих, хто був поранений священнослужителями, щоб повернутися до Церкви, не замовчуючи свого болю.

Головні думки

  • Люди залишають Церкву через поведінку чи слова одного священника
  • Священники — такі ж люди й можуть помилятися, маючи різний ступінь мудрості та смирення
  • Один священник — це ще не Церква; Церква є Тілом Христовим із 2000-літньою традицією
  • Повертайтеся, відвідуючи різні парафії, монастирі та спілкуючись із духівниками
  • Промовець сам не ходив до храму роками і називає це своєю найбільшою помилкою
Думок у дискусії: 10 учасників: 9, відповідей одне одному: 5 Думка, яку підтримали найбільше Я чудово тебе розумію. Але в мене питання: припустімо, мені не дуже до вподоби батюшка в моєму храмі, але я все одно ходжу. Отже, два питання: чи є на мені провина за те, що він мені не подобається, хоча він і представляє дещо вище? І знаючи, що він мені… Читати дискусію
коментарів у джерелі: 13 Оригінал на Instagram

Дискусія · 10

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#980

    Я чудово тебе розумію. Але в мене питання: припустімо, мені не дуже до вподоби батюшка в моєму храмі, але я все одно ходжу. Отже, два питання: чи є на мені провина за те, що він мені не подобається, хоча він і представляє дещо вище? І знаючи, що він мені неприємний, чи не є я лицеміром через те, що все одно ходжу до того самого храму, навіть якщо здебільшого мені вдається відкинути свої особисті людські думки й щиро молитися? Хотілося б почути ваші думки 🙏🏼

    • думка#981

      Тобі не потрібно любити абсолютно всіх, брате. Можливо, він надто прямолінійний, або він просто тобі не лежить до душі. Ти ж завжди можеш перейти до іншого храму. Ми, люди, недосконалі й діємо під впливом почуттів. Придивися уважно, чи правду говорить твій священик, чи ні. Якщо ні, то я радив би тобі знайти іншу православну парафію. Знайди духовного отця, який піклуватиметься про тебе, любитиме тебе й розумітиме тебе. Майте на увазі, що якби ви були на їхньому місці й робили все, що у ваших силах, ви теж не підходили б абсолютно всім. Ми всі з різного середовища.

    • думка#982

      Я бачив одну цитату, мабуть, від католика, але вона все одно дуже доречна і допомогла мені це перебороти: ти ображений на християнство чи на християнина? Тому тепер щоразу, коли я засмучуюся в церкві чи в спілкуванні з іншими християнами, я ставлю собі це запитання, і відповідь зазвичай полягає в тому, що я засмучений на людину, а не на християнство. Сподіваюся, це допоможе.

    • думка#983

      Дякую за відповідь. Але я питав саме про думку збоку. Я знаю, що люблю свій храм і свою віру, але я не в захваті від священика в моєму храмі. Тому мені було цікаво, чи робить це мене лицеміром, навіть якщо мені вдається розділяти одне й інше. Але ще раз дякую за вашу думку.

    • думка#984

      Продовжуйте свою духовну працю в церкві. Це наше єдине завдання там, і більше нічого. Справа не в людях, які представляють Христа. Такі думки — це ворожі духовні напади. Звільніть своє серце. Зосередьтеся, дорогий, на власній праці: сповіді, пості, покаянні та святому причасті. Залиште все інше позаду!

  • думка#978

    Церква — це дім Ісуса Христа. Ми ходимо туди заради Нього, а не заради людей чи священика. І церква — для грішників, а не для досконалих людей. Диявол приходить, щоб украсти, вбити і погубити. Він приходить із брехнею, що церква (священик) погана, і ця брехня утримує нас від того, щоб ходити туди.

  • думка#979

    Я теж зробив таку саму велику помилку. Ти маєш рацію, ти абсолютно правий, молодець, що відкрито заговорив про це.

    • думка#985

      Цілком правильно. Ми залишаємо все це позаду. Наша духовна праця — це те, заради чого ми там, а священик — теж людина. Він є посередником і носить на собі священство, незалежно від того, підходить він нам чи ні. І не забуваймо, він сам людина, з пристрастями, і він робитиме помилки. Як і всі ми. Тому ми залишаємо це позаду, а зрештою можемо й змінити храм, щоб не судити і не встрявати в усе це. Або ми захищаємо себе, або залишаємо все позаду з прощенням.

  • думка#976

    Я перестав ходити, щойно до мене дійшло, що більшість людей, які називають себе християнами, є найбільш осудливими та лицемірними. Звісно, у неділю вони вдають із себе святих, але вже опівдні повертаються до своїх старих звичок. Друг із добрих намірів якось запросив мене на службу, але коли я прийшов, усі витріщалися на мене (я сильно татуйований), і навіть пастор, священик, диякон чи як там його сан називався, не дав мені відчути, що мені тут раді. І це від людей, які постійно повторюють, що Ісус шукав заблудлих та відкинутих.

  • думка#977

    Я перестала ходити до баптистської церкви, у якій виросла, тому що мене цькували й цуралися без жодної причини. Церква має відчуватися як другий дім, але для мене вона ним ніколи не була. Я пішла і ніколи про це не пошкодувала. Я досі вірую, але дуже розчарувалася в християнах. Моя віра не ґрунтується на людях, але вони все одно ранять мене. На жаль, я зіткнулася з тим самим і в інших євангельських/вільних церквах, особливо у баптистських та менонітських.