George
Instagram
Чому Церква існувала до Нового Завіту
Промовець стверджує, що Sola Scriptura є непослідовним, бо Новий Завіт постав із життя Церкви, а не навпаки. Апостоли та їхні учні хрестили, звершували Літургію, молилися за померлих і десятиліттями навчали віри усно, перш ніж було написано якісь книги. Христос заснував Церкву, а не книгу, і перші християни цілком покладалися на апостолів та передання, які ті передали.
Та сама Церква, яка зберегла ці передання, пізніше розпізнала, які книги належать до Нового Завіту, — процес, що тривав понад триста років після Воскресіння. Довіряти Біблії, відкидаючи спосіб життя, молитву й богослужіння Церкви, порівнюють із тим, що приймають листа, але ігнорують настанови відправника віч-на-віч. Промовець цитує слова святого Івана, що Ісус зробив багато іншого, не записаного, вказуючи, що не все було записано.
Біблія залишається центральною для віри, але її треба читати в Церкві, яка її написала, зберегла й передала світові.
Ключові моменти
- Sola Scriptura стверджує, що Біблія є єдиною остаточною владою, а передання — людський витвір.
- Новий Завіт був написаний апостолами та їхніми учнями, які хрестили, звершували Літургію, молилися за померлих і навчали віри усно, перш ніж будь-що було записано.
- Христос ніколи не написав книги; Він заснував Церкву.
- Роками після воскресіння перші християни не мали Нового Завіту, лише апостолів і передання, які ті передали.
- Церква, яка зберегла ці передання, визначила, які книги належать до Біблії, — процес, що тривав понад 300 років.
- Непослідовно довіряти книзі, яку ці люди написали й обрали, але відкидати те, як вони жили, молилися й звершували богослужіння.
- Святий Іван писав, що Ісус зробив багато іншого, не записаного, натякаючи, що не все було записано.
- Біблія є серцем віри, але її треба читати так, як її завжди читали в Церкві, яка її написала, зберегла й дала світові.