Holy Resurrection
YouTube
Потрійне зречення світу преподобного Іоана Кассіана
6:30
Промовець окреслює три види зречення, яких навчає преподобний Іоан Кассіан у третій співбесіді «Добротолюбія». Перше — тілесне залишення майна й багатства. Друге — залишення пороків і пристрастей душі й тіла, колишнього способу життя. Третє — звернення розуму від усього теперішнього й видимого до споглядання майбутнього й бажання невидимого й вічного.
Господній наказ Авраамові залишити свою землю, рідню та дім батька означає ці три зречення разом: земля означає мирське багатство, рідня означає звички й пороки, прив'язані від народження, а дім батька означає кожен спогад про світ і те, що постає перед нашими очима. Третє зречення відбувається, коли, померши з Христом для стихій світу, ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме тимчасове, а невидиме вічне, звертаючи наш розум до вічної оселі.
Промовець наголошує, що саме тілесне зречення не приносить нічого, якщо залишаються внутрішні пристрасті. Апостол навчає, що навіть роздати все майно бідним і прийняти мучеництво без любові — марне. Якщо внутрішня людина залишається нетерпеливою, гнівливою, заздрісною, гордою чи себелюбною, зовнішнє зречення нічого не варте.
Мало користі виконати перше зречення з ревністю, але не друге з такою ж ревністю; ми повинні досягти третього, відходячи серцем від дому колишнього батька за старою людиною і спрямовуючи розум цілком до небесного. Ми не повинні наслідувати ізраїльтян, які, скуштувавши небесної манни, зажадали нечистих страв Єгипту, кажучи, що добре їм було в Єгипті; хто після зречення світу повертається до колишніх турбот, той у думці говорить те саме.
Пристрасті треба відсікати й відкидати, поки ми ще в цьому тілі, інакше вони супроводжуватимуть душу після смерті. Чесноти й пороки — це справжнє багатство, яке нерозлучно залишається з душею, якого жоден цар не може дати і жоден ворог не може забрати, навіть смерть. Ті, хто зрікається світу, неминуче від самого початку стикаються з боротьбою проти пристрастей.
Преподобний Іоан Кассіан розглядає цю боротьбу в четвертій і п'ятій співбесідах і докладно в «Уставах», з яких промовець почерпне найсуттєвіше.
Ключові моменти
- Є три види зречення: тілесне залишення багатства й майна, залишення колишнього способу життя та пристрастей душі й тіла, і відвернення розуму від усього теперішнього й видимого, щоб споглядати майбутнє й бажати невидимого.
- Господній наказ Авраамові: «Вийди з землі твоєї, від рідні твоєї та з дому батька твого» — означає три зречення: земля — це мирське багатство, рідня — це колишні звички й пороки, прив'язані від народження, дім батька — це кожен спогад про світ і те, що постає перед нашими очима.
- Третє зречення відбувається, коли, померши з Христом для стихій світу, ми дивимося не на видиме, а на невидиме, бо видиме тимчасове, а невидиме вічне, звертаючи наш розум до вічної оселі.
- Мало користі виконати перше зречення з ревністю, але не друге з такою ж ревністю; ми повинні досягти третього, відходячи серцем від дому колишнього батька за старою людиною і спрямовуючи розум цілком до небесного.
- Ми не повинні наслідувати ізраїльтян, які, скуштувавши небесної манни, зажадали нечистих страв Єгипту, кажучи: «Добре нам було в Єгипті»; хто після зречення світу повертається до колишніх турбот, той у думці говорить те саме.
- Апостол проголошує, що навіть якщо хтось роздасть усе майно, щоб нагодувати бідних, і віддасть тіло на спалення, але не має любові, це не приносить нічого; якщо внутрішня людина залишається нетерпеливою, гнівливою, заздрісною, гордою чи себелюбною, зовнішнє зречення нічого не варте.
- Пристрасті треба відсікати й відкидати, поки ми ще в цьому тілі, інакше вони не перестануть супроводжувати душу після смерті; чесноти й пороки — це справжнє багатство, яке нерозлучно залишається з душею, якого жоден цар не може дати і жоден ворог не може забрати, навіть смерть.
- Ті, хто зрікається світу, неминуче від самого початку стикаються з боротьбою проти пристрастей; преподобний Іоан Кассіан розглядає цю боротьбу в четвертій і п'ятій співбесідах і докладно в «Уставах», з яких промовець почерпне найсуттєвіше.