WeOrthodox
EN UA
Holy Resurrection YouTube

Св. Іоан Кронштадтський про Христа в серці та неподілену молитву

Св. Іоан Кронштадтський про Христа в серці та неподілену молитву 6:41

Св. Іоан Кронштадтський навчає, що Христос перебуває в серці через віру, приносячи мир і радість, і що святі є Його місцем спочинку. Він закликає дивитися поза зовнішніми виглядами, обличчями, одежами, домами, книгами, музикою — на внутрішній дух, бо вшанування створеного понад Творця ображає образ Божий. Тіло — тимчасова одежа; треба дивитися на того, хто її носить.

Літери — тіло книги, а зміст — її дух. Звуки слід розпізнавати за враженням, яке вони залишають у душі: якщо вони пробуджують мирні, ціломудрені й святі почуття, вони живлять душу; якщо ж вливаються пристрасті, треба перестати слухати. Ранкові години дають особливу свободу від мирської темряви, подібну до майбутнього воскресіння, і їх слід використовувати для молитви.

Внутрішня людина вільніше виходить після пробудження, не зв'язана спокусами, як риба, що вистрибує на поверхню. Навіть у молитві серце часто впадає в темряву й стиснення через невір'я, але Божественне світло ніколи не зникає в Бозі, у Церкві чи в матеріальному світі, де видима Його вічна сила. Не треба втрачати мужності, але відганяти сатанинську темряву знаменням хреста і молитися всім серцем, навіть після денної праці, бо молитва — Божа справа.

Недбальство в молитві веде до духовного неспокою, а щирість привертає серце до Бога. Божа ревність виправляє дводушність, щоб тримати серце близько до Нього. Якщо людина квапиться в молитві заради тілесного відпочинку, втрачається і тілесний, і духовний відпочинок.

Яке б молитовне правило не було взято, його треба виконувати з повною сумлінністю; розділене серце втрачає обидва відпочинки.

Ключові моменти

  1. Христос, прийнятий у серце через віру, перебуває там у мирі й радості; «Святий єси і в святих спочиваєш». Не дивися на красу обличчя людини, а дивися на її душу; тіло — тимчасова одежа, тож дивися на того, хто її носить; не дивися на пишність дому, а на його мешканця.
  2. Інакше ти ображаєш образ Божий у людях і безчестиш царя, вклоняючись перед його слугою, а царю не віддаєш честі. Не дивися на красу друкованих літер книги, а на дух книги; літери — тіло, зміст — дух. Не спокушайся милозвучними звуками, а розпізнавай їхній дух за враженням, яке вони залишають у душі; якщо звуки пробуджують мирні, ціломудрені й святі почуття, слухай і живи ними свою душу; якщо ж вливаються пристрасті, перестань слухати й відкинь і тіло, і дух тієї музики.
  3. Уранці після пробудження внутрішня людина вільніше виходить із марноти світу й темряви своєї плоті, не зв'язана спокусами, як риба, що вистрибує на поверхню; в інші ж часи вона вкрита майже непроникною темрявою й болісною пов'язкою на очах, що приховує істинний порядок духовних і матеріальних речей. Хапайся за ранкові години; це години життя, оновленого коротким сном, що дають змогу побачити стан, у якому ми воскреснемо оновленими у всесвітній ранок невечірнього дня воскресіння або коли визволимося з цього смертного тіла.
  4. Навіть у молитві людина найчастіше не син свободи, а раб необхідності й обов'язку; небагато хто молиться вільним і відкритим серцем, із живою вірою й любов'ю. Хвилини смертельної темряви й стиснення серця постають із невір'я серця, бо невір'я — темрява. Не втрачай мужності: хоч Божественне світло перестало світити в тобі, воно завжди сяє в усій своїй славі в Бозі, у Церкві Божій — небесній і земній — і в матеріальному світі, де видимі Його вічна сила й Божество. Істина ніколи не слабне, бо істина — Сам Бог; лише слабке, грішне, затьмарене серце хитається. Найближчий доказ у тобі самому: коли світло віри перебуває в твоєму серці, твоє серце мирне, стійке, сильне й живе; коли ж те світло зникає, твоє серце стає неспокійним, слабким, як очеретина, що хитається вітром, і безжиттєвим. Не зважай на цю сатанинську темряву; жени її зі свого серця знаменням животворчого хреста. Не шкодуй себе в сердечній молитві навіть після цілоденної праці; не дозволяй найменшого недбальства у святій молитві; приноси її всю Господу від серця, бо це Божа справа.
  5. Узявшись за діло, не виправдовуйся, що бракує сил; поклавши руку на плуг, не озирайся назад. Якщо ти молився недбало, не всім серцем, то не заснеш, доки не оплачеш свій гріх перед Богом; це буває з тими, хто досяг успіху в духовному житті. Пильнуй, щоб не поставити свою плоть вище від Бога, але заради Нього відмовся навіть від тілесного відпочинку.
  6. Яке б молитовне правило ти не взяв, виконуй його з повною сумлінністю; якщо воно довге, виконай усе правило добре; якщо коротке, зроби так само. Не виконуй Божої справи розділеним серцем, наполовину належачи Богові, а наполовину своїй плоті. Ревність Господа Бога не терпітиме твоєї дводушності чи саможаління; Він віддасть тебе дияволу, і диявол не дасть твоєму серцю спокою, бо ти знехтував Тим, Хто є істинним спочинком твого серця.
  7. Бог робить це для твоєї ж користі, щоб тримати твоє серце близько до Себе. Кожна нещира молитва відводить серце від Бога й обертає його проти самої людини; кожна щира молитва наближає людське серце до Бога й робить його дорогим Йому. Повір цим словам: якщо ти квапишся в молитві заради тілесного відпочинку, сподіваючись швидше відпочити, то втратиш і тілесний, і духовний відпочинок. Якими трудами, потом і слізьми ми наближаємо свої серця до Бога? Невже ми тоді через недбальство зробимо саму молитву засобом віддалення від Нього? Божа ревність спонукає Його неодмінно повертати нас до Себе всім серцем; Він хоче, щоб ми завжди належали Йому.
коментарів у джерелі: 2 переглядів: 1.4K Оригінал на YouTube

Дискусія · 0

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

Для цього допису немає дискусії з джерела. Прокоментуйте першими.