Готові, а не здивовані: пильність, вкорінена в любові, а не в страху

Цей роздум над уривком з Євангелія від Матфея (24:42–47), над закликом Господа «Пильнуйте, бо не знаєте, в який день Господь ваш прийде», досліджує, як християнам належить правильно скеровувати свої очікування щодо Другого пришестя Христового. Розпочинаючи з цинічного афоризму Александра Поупа про те, що краще нічого не очікувати, автор стверджує: проблема полягає не в наявності сподівань як таких, а в тому, що вони бувають хибними — і що утвердження своїх сподівань на Христі цілковито перетворює життєві пріоритети та вибори людини.

Євангельське читання з Оливної проповіді свідомо оминає подробиці щодо часу Другого пришестя. Автор показує цю невизначеність як навмисну: вона допомагає нашому очікуванню залишатися вкоріненим у любові до Самого Христа, а не в страху чи марних розрахунках. Це разюче контрастує із сенсаційними есхатологічними теоріями «кінця світу» — концепціями «захоплення церкви», кривавими місяцями та претензіями на таємне знання, — чий сенсаційний характер лише викриває їхню несумісність із тверезим і мирним духом Православної віри.

Люди, які захоплюються подібними спекуляціями, зазвичай зосереджують усю увагу на дочасному: політиці, суспільних потрясіннях та новинах. Натомість здорове духовне життя передбачає цілковите уповання на любов до Христа та життя у приготуванні до вічного перебування з Ним.

У роздумі також розмежовуються мотиви: страх може спочатку пробудити нас (як це робить будильник), але духовно зрілі люди переходять від страху до тривалої й благодатної сили любові, коли по-справжньому відкривають для себе благодать і красу Христа. Ритм богослужіння, молитви та християнського життя перетворює віру з того, про що ми просто знаємо, на Того, Кого ми щиро любимо — щоби Його повернення або наша власна смерть застали нас духовно бадьорими.

Допис завершується спомином святителя Григорія Просвітителя, просвітителя Вірменії, який понад десятиліття терпів ув'язнення, уповаючи лише на Христа, і чиє свідчення привело Вірменію до першого в історії державного прийняття християнства.