Навернення як довічне переображення всієї людини в Православ'ї

У дописі православне навернення представлено як довічне переображення всієї людини, а не як один момент чи лише зміна переконань. Автор, священник, описує навернення в чотирьох вимірах. Навернення серця — це не просто відчуття ближності до Бога, а навчання любити те, що любить Він, через покаяння, прощення, смирення й чистоту, так що серце поступово пом'якшується й заново впорядковується, прямуючи до Христа.

Навернення розуму означає, що ми перестаємо просити світ визначати істину, добро, успіх і свободу й дозволяємо Христові оновити наше розуміння їх. Навернення душі означає, що молитва стає більшим, ніж те, що ми робимо, коли потребуємо Бога; через таїнственне життя, покаяння й спілкування з Ним усе наше життя починає спрямовуватися до єднання з Богом.

Навернення тіла визнає, що тіло не відокремлене від духовного життя: ми постимо, кланяємося, робимо земні поклони, бережемо свої чуття й приймаємо Євхаристію, поклоняючись Богові своїми тілами, бо вони належать Йому. Допис підсумовує, що Православ'я — це не просто те, у що ти віриш, а те, чим ти стаєш; мета не в тому, щоб виглядати православним, а в тому, щоб переобразитися в подобу Христа в серці, розумі, душі й тілі.

Наведено цитату святого Іринея Ліонського: "Бо слава Божа — це людина жива; а життя людини полягає в спогляданні Бога." Автор також зазначає, що додана фотографія — це його нещодавнє фото.