Fr.TEDTalks
Instagram
Покаяння як піднесення до Бога, а не ненависть до себе
У дописі пояснюється, що справжнє покаяння в православній практиці — це не ненависть до себе, а повторювана готовність знову повертатися до Бога. Практика земних поклонів (метаній) утілює це: вірянин осіняє себе хресним знаменням, схиляється додолу і знову підводиться. Падіння додолу означає гріх; підведення — покаяння. Рух завжди завершується стоячи.
Мета не в тому, щоб закінчити досконало, а в тому, щоб закінчити стоячи, дивлячись угору на Бога, а не вниз на диявола. Промовець зауважує, що "є ще один хлопець там унизу", і висловлює бажання не дивитися на нього.
Ключові моменти
- Покаяння — це не ненависть до себе. Покаяння — це готовність знову і знову і знову повертатися до Бога.
- Ось чому ми робимо метанії, земні поклони.
- Ми осіняємо себе хресним знаменням, схиляємося додолу. Знову підводимося. Коли ми падаємо, ми грішимо, ми падаємо додолу. Але потім ми знову підводимося.
- Рух не завершується внизу. Він завершується вгорі. Ми завжди закінчуємо земний поклін стоячи.
- Ти хочеш просто закінчити стоячи. Ти хочеш закінчити перегони, дивлячись угору на Бога. Не дивлячись униз. Бо там унизу є ще один хлопець. Я не хочу на нього дивитися.
коментарів у джерелі: 8
Оригінал на Instagram