WeOrthodox
EN UA
Father Moses YouTube

Коли ваш чоловік чи дружина не йде до церкви: порада священника — перемагати разом, а не сперечатися

Коли ваш чоловік чи дружина не йде до церкви: порада священника — перемагати разом, а не сперечатися 14:28

Про що це відео

Священник відповідає на поширене запитання: що робити, коли один із подружжя хоче стати православним, а інший вагається. Він наголошує, що в шлюбі треба перемагати разом, а не через суперечки, і що ключем є віра, терпіння та приваблення через особисті зміни. Далі він дає поради окремо чоловікам і жінкам: дружини мають виявляти повагу та подавати інформацію своїм чоловікам, а чоловіки — показувати любов, ніжність і духовне лідерство, дозволяючи зміненому життю привабити дружину до віри.

Ключові моменти

  1. Загальна картина: прочитайте чин православного вінчання; обидва подружжя мають «перемагати разом», бо в шлюбі, якщо перемагає один, інший програває.
  2. Дружину, яка скаржилася на чоловіка, запитали, де її повага, шана й любов — стати кращою дружиною має привабити його, а не породити сварки.
  3. Треба мати віру, що Бог проведе вас через цей процес, навіть якщо він триватиме роками, не нав'язуючи своєї волі та не тиснучи на чоловіка чи дружину.
  4. Навернення має бути привабленням: подружжя навертається, побачивши справжні позитивні зміни одне в одному, а не через аргументи.
  5. Для дружин: шануйте й поважайте чоловіка, як вчить святий апостол Павло — це її мучеництво в шлюбі, і це стосується незалежно від того, чи здається він гідним.
  6. Дружини також мають подавати чоловікам інформацію, адже чоловіки схильні мислити логічно й аналітично; хтось вирішує швидко, хтось повільно й послідовно.
  7. Для чоловіків: любов — говоріть лагідно й м'яко, цінувайте дружину, щодня її вислуховуйте, емоційно зближуйтеся та покажіть їй, що ваша ніжність спрямована лише на неї.
  8. Православ'я дає чоловікам відчутну структуру (молитви, піст, богослужіння), щоб стати духовним головою родини; не наверняйте нікого до віри суперечками — працюйте над собою, як казав преподобний Силуан: «Змінивши себе, ти можеш змінити весь світ».

Священник розглядає одну з найпоширеніших і найболючішіших ситуацій у парафіяльному житті: один із подружжя тягнеться до Православ'я, а інший залишається вдома. Його головна теза полягає в тому, що шлюб — це спільна справа. Посилаючись на чин вінчання, він зауважує, що подружжя має «перемагати разом», бо в шлюбі, якщо перемагає один, інший програває.

Тому тиск, докори чи суперечки з приводу відвідування церкви є саморуйнівними. Натомість він закликає до терпіння, віри та приваблення: невіруючого або вагаючого чоловіка чи дружину слід навернути, даючи їм побачити справжні позитивні зміни в іншому, а не через аргументи. Далі він дає поради окремо чоловікам і жінкам.

Дружин закликають виявляти повагу й шану до своїх чоловіків, наслідуючи святого апостола Павла, навіть коли чоловік здається негідним цього — це, каже він, є подружнім мучеництвом дружини. Дружини також мають подавати інформацію, адже чоловіки схильні мислити логічно й аналітично; хтось вирішує швидко, хтось повільно. Чоловіки, своєю чергою, покликані любити: говорити лагідно й м'яко, цінувати своїх дружин, щодня їх вислуховувати, емоційно зближуватися та давати зрозуміти, що їхня любов належить лише їй.

Православ'я, додає він, дає чоловікам відчутну структуру — молитву, піст, богослужіння — через які вони можуть зрости до справжнього духовного головування в родині. Розмова завершується максимою преподобного Силуана: зміни себе — і ти зможеш змінити світ. Публікація також рекламує платну спільноту з курсами про шлюб, знайомства та фітнес, і містить посилання на текст чину вінчання.

Головні думки

  • Подружжя має «перемагати разом»: суперечки через відвідування церкви руйнують мету; навернення відбувається через приваблення, а не через аргументи.
  • Дружинам: виявляти повагу й шану, як вчить святий апостол Павло, навіть якщо чоловік здається негідним; також подавати інформацію, адже чоловіки відгукуються на логіку.
  • Чоловікам: любити лагідно, щодня вислуховувати, виявляти ніжність і використовувати структуру Православ'я, щоб стати духовним головою родини.
  • Мати віру, що Бог подіє з роками, не нав'язуючи своєї волі та не тиснучи на чоловіка чи дружину.
  • Спочатку працюйте над собою — преподобний Силуан: «Змінивши себе, ти можеш змінити весь світ».
коментарів у джерелі: 123 переглядів: 44K Оригінал на YouTube ↗

Дискусія · 12

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#136

    Я почав брати дружину на богослужіння і щиро молився, щоб вона прийшла до віри. Через Пресвяту Богородицю вона знайшла своє місце в Церкві, і її охрестили на Вербну неділю.

  • думка#137

    Для всіх, хто ще тривожиться через це: 1 Кор. 7:14 каже: «Бо чоловік невірний освячується жінкою віруючою, і жінка невірна освячується чоловіком віруючим; бо інакше діти ваші були б нечисті, а тепер вони святі».

  • думка#141

    Я тиснув на дружину і дітей, щоб вони стали католиками, і це була катастрофа з першого дня, для всіх нас. Минулого року ми разом, усією родиною, перейшли в Православ'я, і це найкращий вибір, який ми коли-небудь робили. Дякую за пораду, отче.

  • думка#146

    Дякую, що не подаєте це лише як чоловіків, які ведуть своїх дружин до церкви. Іноді це ми, жінки, приходимо до віри, і нам важко вести наших чоловіків, залишаючись у покорі.

  • думка#138

    Цей підхід спрацював у моєму шлюбі з моєю арабською дружиною-мусульманкою. Божа благодать змінила мене, і, побачивши цю зміну, вона закохалася в Православ'я. Єдина перешкода, що лишилася, — її страх відірватися від своєї культури та родини, відмовившись від ісламу. Моліться, будь ласка, за нас.

  • думка#143

    Отче, я роз'їдена болем і розбита серцем. Мені вкрай потрібна порада. Мене охрестили немовлям у канонічній Православній Церкві, найімовірніше, обливанням. Я поговорила з СЕМАМА ПРАВОСЛАВНИМИ СВЯЩЕНИКАМИ, включно з тим, у якого я регулярно сповідаюся, про своє бажання бути охрещеною належним чином і про те, як я тривожуся, що моє хрещення може бути недійсним. Ніхто з них мене не підтримав, кажучи, що які б помилки не зробили люди, ангели Божі заповнять прогалини, а оскільки я вже живу життям Церкви, нічого виправляти не треба. Тим часом інші священники доходять до того, що стверджують: кого не охрестили зануренням, той узагалі не хрещений. Я розгублена, і це похитує мою віру. Якби це було так важливо, чому стільки священників роблять цю помилку? Що має робити віруючий, який не з власної вини був охрещений обливанням і тепер отримує відмову в належному хрещенні? Навряд чи можна вічно блукати від парафії до парафії, сподіваючись знайти когось, хто погодиться його охрестити — а в моєму випадку це було б прямим непослухом моєму духовникові. Моя тривога така сильна, що тепер я боюся приступати до Чаші… Я не знаю, що робити. Будь ласка, допоможіть мені. Хай Бог вас благословить.

  • думка#140

    Як християнин, я майже півтора року сперечався з матір'ю та братом, намагаючись переконати їх ходити на літургію й молитися, застерігаючи, що в них немає захисту і що те, що сталося зі мною — наркозалежність, травми, життя без напряму і сенсу — може статися і з ними. Чесно кажучи, вони йдуть духовно безплідною дорогою. Цього тижня я нарешті зрозумів, що Бог вчить мене терпіння. Нічого з того, що я казав, не було неправильним, АЛЕ це відбувається в Божий час, а не в мій, і, можливо, Бог хоче, щоб мій брат пройшов важкий шлях і навчився того, чого навчився я. Я думав, що брату не слід проходити те, що пройшов я — те темне місце без відповідей, без надії на виживання, без рішення. Я вважав, що мої уроки можуть його вберегти. ПОМИЛКА. Я здобув те, що здобув — смирення, співчуття, здатність допомагати іншим — САМЕ через той неймовірно важкий шлях. Одного без іншого майже неможливо навчитися. Майже, бо людина, що йде поганою дорогою, може обрати легший шлях, обравши Христа. Проблема в тому, що майже неможливо показати людині, наскільки важким буде її шлях, але без цього вона часто навіть не усвідомлює, ПОЧОМУ їй потрібен Христос — особливо гарні, талановиті хлопці, як я і мій брат, яким зазвичай доводиться пройти через купу сміття, перш ніж вони зрозуміють, навіщо їм взагалі Христос. Тож так, це Божий час, і мій братній обов'язок полягав у тому, щоб півтора року намагатися витягнути його з дороги, якою я…

  • думка#142

    Я народилася православною і охрестила своїх дочок у Православній Церкві; мій чоловік — протестант і ніколи не стане православним. І я змирилася з цим — ми обоє любимо Ісуса і слідуємо за Ним, а нікого не можна примушувати.

  • думка#144

    Жінка — це відображувальна сила (місячна), а чоловік — ініціатор, джерело енергії (сонячний). Тож якщо ваша дружина бунтує або не хоче йти за вами, вона відображає щось у вас — почніть шукати проблеми в собі, виправте їх і скоригуйтеся.

  • думка#145

    Здрастуйте, отче. Мені 21 рік, я католик, і пишу це, сидячи в церкві та роздумуючи про своє життя. Я щойно втратив роботу, у мене немає грошей, я в боргах, моя дівчина, з якою ми зустрічалися два роки і від якої, як я думав, буде якась підтримка, кинула мене вчора, мою тітку щойно діагностували з тяжкою формою раку, а в решти моєї родини свої проблеми. Останній рік був катастрофою, а цей тиждень став її вершиною, зваливши все одразу. Чому Бог змушує мене так страждати? Я не хотів викладати тут усю свою історію невдач, але чесно — я вже не знаю, що робити. Я так стараюся, а все йде не так. Порадите щось?

  • думка#139

    Я постійно молюся за свого чоловіка! Смішно те, що він виріс у православній родині, але майже нічого не дізнався про віру. Хоча він хотів, щоб наші діти виховувалися в Церкві. Я дуже його любила і пообіцяла собі шанувати це, коли виходила за нього заміж. Тож я почала водити дітей до церкви щонеділі, приходив він чи ні, і це змінило мене! Я розкрила своє серце і впустила Христа у своє життя. Тепер він опинився у дивному становищі — він насправді не хоче Христа, але хоче традицію. У певному сенсі він зробив мене православною, а тепер сам цього не хоче. Яка дивна ситуація в нас склалася. Але я терпляча і підтримую його, і я бачу в ньому маленькі зміни!❤

  • думка#147

    Чесно кажучи, я щойно поговорив зі своєю дружиною-нехристиянкою про Ісуса — вона вважала його вигаданою постаттю — і це так мене зачепило, що я наговорив їй різкостей. Я пішов помолитися, вибачився перед нею, а потім це відео з'являється в моїй стрічці… і я навіть не підписаний. У Бога є почуття гумору.