Нормативне хрещення і навернення в Православній Церкві

Дискусія · 22

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

• − думка#2871 37 вподобань у джерелі

  Хіба св. Серафима Роуза не було прийнято через миропомазання?

  • − думка#2874 22 вподобань у джерелі

    Так, він був методистом, охрещений одноразовим зануренням, і РПЦЗ вирішила, що його слід прийняти через миропомазання. Церква вирішує, кому потрібне перекрещування, а кому миропомазання, і зрештою сам Дух Святий подає благодать. Ми не фарисеї.
  • − думка#2875 1 вподобань у джерелі

    Це саме те, що ми кажемо.
  • − думка#2876

    Але-але, аргумент рівня розбійника на хресті.
  • − думка#2877 3 вподобань у джерелі

    Тобто не зовсім, бо це буквально підкріплено Єрусалимським собором 1672 року, св. Філаретом Московським, св. Августином, папою святим Стефаном, св. Петром Могилою тощо — що ми не перекрещуємо єретиків чи розкольників, якщо вони зберегли належні матерію, форму та намір. 'Більше того, ми відкидаємо як щось огидне й згубне думку, ніби коли віра слабка, то цілісність Таїнства порушується. Бо єретики, які зрікаються своєї єресі та приєднуються до Кафоличної Церкви, приймаються Церквою, хоча вони отримали своє дійсне Хрещення зі слабкістю віри. Тому, коли згодом вони набувають досконалої віри, вони не хрестяться знову.' Патріярх Єрусалимський Досифей, Декрет 15 від 1672 року.
  • − думка#2878

    Досифей стверджує, що слабкість віри не робить недійсним належно звершене хрещення. Римо-католицьке хрещення не відповідає вимогам Церкви до дійсного хрещення. Константинопольський собор 1755 року прямо вимагав хрестити латинян, тож цитування Досифея просто наперед припускає твою інтерпретацію.
  • − думка#2879 6 вподобань у джерелі

    Якби ти справді читав інші твори блаженного Досифея, він конкретно говорить про латинян і каже, що єдиною причиною, чому вони нехрещені, є те, що вони непотрібно обливаються й не мають потрійного занурення й виступання, — а саме це й каже Константинополь 1755. Більше того, він проголошує, що є прийнятні хрещення, якщо вони звершені за заповіддю Святого Духа, даною Апостолам. Він чітко вказує на потрійне занурення й виступання, разом із призиванням імені однієї з божественних іпостасей при кожному зануренні, і якщо зроблено інакше, воно відкидалося. Це не проголошення того, що всі й будь-які хрещення поза Церквою всезагально відкидаються. Не прикидайся.
  • − думка#2880

    Ти підтверджуєш мою думку. Константинополь 1755 прямо відкидає латинську хрещальну практику, і ти не можеш просто апелювати до винятків в інших творах, щоб перекреслити те, що собор насправді постановив. Тягар доведення лежить на тобі — показати, чому римо-католицьке хрещення слід приймати, а не на мені — доводити, що кожне хрещення поза Церквою автоматично недійсне.
• − думка#2873 37 вподобань у джерелі

  Ось ідуть латинізатори, які не розуміють донатистської єресі.

  • − думка#2881 3 вподобань у джерелі

    Але євноміян, які хрестяться лише одним зануренням, і монтаніст, яких тут називають фригійцями, і савелліян, які навчають тотожності Отця і Сина, і чинять багато інших згубних речей, і [прихильників] усіх інших єресей, бо таких тут багато, особливо серед тих, хто приходить з країни галатів, — усіх цих, коли вони бажають звернути до правовір'я, ми приймаємо як язичників. Першого дня ми робимо їх християнами; другого дня — оголошеними; третього дня ми заклинаємо їх, тричі дихаючи їм в обличчя й вуха; і так ми навчаємо їх і зобов'язуємо провести деякий час у Церкві та слухати Писання; а тоді хрестимо їх. Константинопольський собор I, правило 5.
  • − думка#2882 1 вподобань у джерелі

    Я розмовляв з ними, вони насправді дуже добрі та доступні й не використовують свій авторитет як щит. Вони відкрито обговорюють ці теми й пояснюють вам свої повчання. Це не Флорентійський собор, лол.
  • − думка#2883 2 вподобань у джерелі

    Св. Василій, наприклад, давав різні настанови з цього питання, розрізняючи різні категорії тих, хто відділився від Церкви, і визнаючи різні практики прийняття. Тут є справжня патристична та канонічна нюансованість, і визнання цієї нюансованості або довіра до законної влади наших архиєреїв — це не обов'язково латинізація. Ти запитував, чи пішов би хтось за своїм єпископом, якби той помилявся. Звісно, послух не є абсолютним, але де саме ми проводимо цю межу? Якщо ми судимо кожне канонічне та пастирське рішення наших архиєреїв за власною інтерпретацією Отців, то в який момент ми зробили себе остаточними арбітрами православної практики? Церква прямо передбачає ситуативне прийняття через миропомазання. Можна цілком обґрунтовано виступати за більшу суворість у конкретних обставинах, не проголошуючи тих, кого прийняли інакше, неповноцінними, і не відмахуючись від тих, хто довіряє своїм архиєреям, як від латинізаторів. Я не намагаюся тебе вичитувати чи починати сварку, але максимально ригористична позиція веде до сутої акривії й зрештою підриває довіру до єпископської влади.
• − думка#2872 35 вподобань у джерелі

  Як довічний римо-католик, який нині є православним оголошеним, я проситиму хрещення.

  • − думка#2884 2 вподобань у джерелі

    можеш просити, це не означає, що вони дозволять
  • − думка#2885 1 вподобань у джерелі

    вони запитають тебе чому, переконайся, що ти готовий до цих розпитів
  • − думка#2886

    Він може піти в монастир і охреститися.
• − думка#2868 7 вподобань у джерелі

  Я оберу Вселенський собор і Отців замість ригористичної ідеї перекрещування. 'Більше того, ми відкидаємо як щось огидне й згубне думку, ніби коли віра слабка, то цілісність Таїнства порушується. Бо єретики, які зрікаються своєї єресі та приєднуються до Кафоличної Церкви, приймаються Церквою, хоча вони отримали своє дійсне Хрещення зі слабкістю віри. Тому, коли згодом вони набувають досконалої віри, вони не хрестяться знову.' Патріярх Єрусалимський Досифей, Декрет 15 від 1672 року.
• − думка#2866 6 вподобань у джерелі

  Тоді, мабуть, св. Серафима Роуза, св. Єлизавету, св. Олександру, св. Дисма та інших мучеників треба розканонізувати. Те саме стосується тих, кого приймали через сповідь і вбрання в ризу.
• − думка#2869 5 вподобань у джерелі

  'Блаженний Августин полемізує проти донатистів, але не проти святого Кипріяна. Він захищає єдність Церкви з тим самим палким ревінням, з яким святий ієрарх Карфагена відстоював її. Августин називає підбурювачів розколу ворогами Церкви. Як і святий Кипріян, він знає, що поза Церквою немає спасіння: «Поза Церквою можна мати все, крім спасіння. Можна мати Таїнства… Євангеліє… віру в Отця, Сина і Святого Духа, і проповідувати її; але ніде, крім Кафоличної Церкви, не можна знайти спасіння».54 .... Таїнства звершуються навіть у розколі, і через ці таїнства подається божественна благодать, але в розколі вона не спасає. У розколі таїнства є дійсними, справжніми й реальними, але незаконними (illicita), беззаконними та недієвими (non efficacia), бо «мати Таїнства» і «мати Таїнства на свою користь» — не одне й те саме: «Одна річ — не мати їх; інша — мати їх на свою загибель (pernitiose); і ще інша — мати їх спасительно (salubriter)».57 Виноски: [50] Migne, Patrologia Latina (PL), т. 43, стб. 444. [54] Там само, стб. 695. [57] Там само, стб. 71., прот. Владислав Ципін, «До питання про межі Церкви», у Богословські праці: Ювілейний збірник на пошану 300 років Московській духовній академії (1685–1985)…
• − думка#2870 3 вподобань у джерелі

  Я охрестився як неденомінаційний християнин у травні 2024 року. 8 листопада я офіційно охрещуся як православний християнин, оскільки моя неденомінаційна церква охрестила мене лише в ім'я Ісуса. Не можу дочекатися цієї нової подорожі, яку розпочну ☦️
• − думка#2867 2 вподобань у джерелі

  'Стародавні отці вирішили приймати те хрещення, яке жодним чином не відхиляється від віри. Таким чином вони вживали назв єресей, розколів і самочинних збірів. Під єресями вони мали на увазі людей, які були цілком відірвані та відчужені в питаннях, що стосуються самої віри; під розколами — людей, які відділилися з певних церковних причин і з питань, здатних до взаємного вирішення; під самочинними зборами — зібрання, що проводили безладні пресвітери чи єпископи або неуківчені миряни. Наприклад, якщо людину викрито в злочині й заборонено виконувати службові функції, а вона відмовляється підкоритися канонам, але привласнює собі єпископські та службові права, і люди залишають Кафоличну Церкву й приєднуються до неї, це самочинний збір. Не згоджуватися з членами Церкви щодо покаяння — це розкол. Приклади єресей — це єресі маніхеїв, валентиніан, маркіонітів і тих пепузіан; бо в них одразу присутня їхня незгода щодо самої віри в Бога. Тож стародавнім отцям здавалося правильним цілком відкидати хрещення єретиків, але приймати хрещення розкольників, на тій підставі, що вони все ще належали до Церкви.' Св. Василій, лист 188, ч. 1, до Амфілохія, щодо канону.
• − думка#2865

  Особисто я радше охрестився б, ніж миропомазався. Але історично це православна практика, чи не так? Собор у Константинополі (1484), здається, закріплює її як стандартну історичну практику, якщо я чогось не розумію? Зазвичай я люблю твої думки, але це щось, що справді існувало в Церкві на найвищому рівні впродовж тривалого часу, і мільйони справжніх вірних робили це протягом історії. Це інше, ніж сучасні явища екуменізму та глобалізму. Я просто не розумію, чому ми маємо вірити тобі на слово більше, ніж цій історії. (І я кажу це як людина, яка погоджується з 90% твоїх постів і є антиекуменістом.) Твої відповіді в коментарях також були короткими, зневажливими й межували з образами. Це, можливо, один із твоїх перших промахів, і я кажу це як людина, яка щиро хоче стати на бік позиції «завжди хрестити» у цій дискусії.