Бог любить усіх, але любов — це не схвалення
Промовець розглядає питання, чи Бог справді любить усіх, використовуючи амаликитян як приклад для перевірки. Він стверджує, що Бог любить усіх людей без винятку, але любов не дорівнює схваленню їхніх дій. Божий суд, як-от покарання амаликитян, не скасовує Божої любові.
Біблія представляє Бога як люблячого і справедливого, і ці властивості співіснують без суперечності. Обговорення зводиться до розрізнення між любов’ю і схваленням, а також до помилки використовувати Божий суд, щоб заперечити Його любов, або використовувати Його любов, щоб заперечити Його суд. Промовець зазначає, що атеїсти часто наводять амаликитян, щоб поставити під сумнів Божу любов, але покарання і любов не є взаємовиключними.
Він наголошує, що Божа любов не дає свободи жити в гріху, і що жодна з цих властивостей не скасовує іншу.
Ключові моменти
- Бог любить усіх, без винятків.
- Те, що Бог любить тебе, не означає, що Він схвалює все, що ти робиш; любов — це не те саме, що схвалення.
- Божа любов не означає, що ми вільні жити в гріху.
- Атеїсти згадують амаликитян, але те, що Бог судить або карає когось, не означає, що Він не любить їх.
- Покарання і любов не є взаємовиключними.
- Біблія вчить, що Бог і люблячий, і справедливий.
- Не можна взяти Божий суд і вдавати, що він заперечує Його любов, так само як не можна взяти Його любов і вдавати, що вона усуває Його суд.