Застереження отців пустелі проти осудження інших
9:10
Розділ 9 «Висловів отців пустелі» збирає історії та вислови, які засуджують осудження свого брата. Авва Антоній порівнює покаянного монаха, двічі вигнаного, із розбитим кораблем, що дістався до гавані порожнім, і питає, чи потопили б його; брати одразу повертають його. Коли священник наказує грішнику вийти з церкви, авва Віссаріон виходить разом із ним, кажучи: «Я теж грішник».
Авва Ісаак із Фів подумки осуджує брата в кіновії; ангел загороджує двері його келії й каже, що Бог питає, куди він бажає послати винного брата. Ісаак падає ниць і просить прощення; ангел каже, що Бог простив його, але застерігає не судити раніше, ніж Бог судив. На дисциплінарній зустрічі в Скиту авва Мойсей несе дірявий кошик із піском, пояснюючи, що його власні гріхи тягнуться за ним невидимо, поки його просять судити іншого; брати прощають винного.
Авва Пимен навчає, що мир приходить від запитання «Хто я?» і від неосудження нікого, і що Бог не зважає на провини тих, хто не зважає на провини свого брата. Він ілюструє це, лагідно повертаючи чоловіка, якого прогнав пустельник, і докоряючи пустельнику притчею про чоловіка, який плаче над чужим трупом, ігноруючи свій. Авва Піор несе великий мішок піску на плечах і малий кошик спереду, кажучи, що мішок уособлює його численні гріхи, покладені позаду невидимо, а кошик — гріхи брата, які його спокушають судити; отці називають це справжнім шляхом спасіння.
Пустельник не допускає священника до служіння після чуток; голос каже: «Люди беруть на себе Мої суди», і видіння золотого колодязя з чистою водою, яку черпає прокажений, приводить пустельника до того, що він повертає священника.
Ключові моменти
- Монах, вигнаний із братства авви Ілії, приходить до авви Антонія, його відсилають назад, знову виганяють, і авва Антоній надсилає послання, порівнюючи його з розбитим кораблем, що дістався до гавані порожнім, питаючи, чи потопили б його; його одразу повертають.
- Коли священник наказує братові, що згрішив, вийти з церкви, авва Віссаріон виходить разом із ним, кажучи: «Я теж грішник».
- Авва Ісаак із розбійників відвідує кіновію, подумки засуджує брата, винного в гріхах, повертається в пустелю, і ангел загороджує двері його келії, кажучи йому, що Бог питає, куди він бажає послати винного брата; Ісаак падає ниць і просить прощення, і ангел каже, що Бог простив його, але застерігає не судити нікого раніше, ніж Бог судив його.
- Коли брата в Скиту визнають винним, старці скликають збори й викликають авву Мойсея; він приходить, несучи пошарпаний плетений кошик із дірками, наповнений піском, пояснює, що його власні гріхи витікають позаду нього невидимо, поки його просять судити гріхи брата, і брати прощають винного.
- Авва Йосиф питає авву Пимена, як стати справжнім монахом, і Пимен відповідає, що для того, щоб знайти мир тепер і в майбутньому віці, слід у кожній ситуації казати «Хто я?» і нікого не судити.
- Пустельник каже ігумену вигнати брата, що провинився; брат плаче в болотах, відмовляється бачити Пимена, але коли Пимен посилає по нього, він приходить, його обіймають і годують, і Пимен надсилає послання пустельнику, що веде до зустрічі, де Пимен розповідає притчу про чоловіка, який залишає труп свого близького, щоб плакати над чужим, зачіпаючи совість пустельника, так що той каже: «Пимен уже зійшов на небо, а я ще прив’язаний до землі».
- На зустрічі в Скиту, де обговорюють вину брата, авва Піор несе великий мішок піску на плечах і малий кошик спереду, пояснюючи, що мішок уособлює його численні гріхи, покладені позаду нього невидимо, кошик — гріхи брата, які його спокушають судити, і що йому слід тримати власні гріхи перед собою та просити Божого прощення; отці кажуть, що це справжній шлях спасіння.
- Священника, який регулярно освячує приношення для пустельника, не допускають після чуток; голос каже пустельнику: «Люди беруть на себе Мої суди», і у видінні він бачить золотий колодязь із чистою водою, яку черпає прокажений, відмовляється пити, чує: «Чому ти не п’єш? Хіба важливо, хто черпає?» — і усвідомлює свою помилку, кличучи священника назад.