Отці пустелі про любов: Сказання з розділу 17
14:13
У дописі представлено розділ 17 «Сказань отців пустелі» з видання SAGOM Press, присвячений любові. Авва Антоній навчає, що любов виганяє страх і що наше стояння перед Богом залежить від поводження з ближнім. Коли авва Амон питає, чому Антоній має більшу славу, хоч живе менш суворо, Антоній відповідає, що більше любить Бога.
Авва Арсеній каже авві Марку, що цурається людей, бо не може бути водночас із Богом і з людьми; небесні сили мають одну справу, а люди — безліч справ. Авва Агафон ніколи не засинав з образою. Авва Іоан не допускає сорому провідника, коли вони заблукали, вдаючи втомленого й зупиняючись на ніч, тож провідник уранці виявляє власну помилку й просить прощення без приниження.
Авва Пімен приносить їжу й вино заздрісному старцеві, який спершу відмовляється від них; їхня наполегливість у спеку зворушує старця прийняти їх, і він проголошує Пімена у сто разів більшим, ніж чув. Авва Пімен навчає, що терпляче зносити жорсткі слова й кривди без відплати — це покласти душу свою за друга, виконуючи Ів. 15:13. Авва Піамон приймає вино від розбійницького ватажка під загрозою меча, знаючи, що розбійник бажає Бога; розбійник кається, обіцяє нікому не шкодити, і вся ватага навертається, бо Піамон зрікся власної волі заради Бога.
Молодший брат сповідає, що згрішив із жінкою; старший брат каже, що понесе половину тягаря того гріха, і молодший розуміє, що вони можуть жити разом до смерті. Практична любов виявляється в тому, що брат віддає ручки від свого кошика ближньому, інший вирушає до Єгипту по свіжий хліб для хворого старця, а старець розсудив, що догляд за хворими перевищує надмірний піст.
Старець приписує втрату благодаті охолодженню любові й тягненню ближніх униз. Троє женців довіряють молитвам хворого брата, щоб виконати його частку; старець постановляє, що він має прийняти плату. Старці обмивають спокушуваного брата водою, над якою молилися, для негайного очищення.
Двоє старців не можуть посваритися, навіть коли намагаються. Старець спрямовує подвійну доброту до брата з поганою славою. Брат терпить обмивання смердючих ран, використовуючи сморід як зброю проти спокусливих помислів, і старець зцілюється.
Ключові моменти
- Авва Антоній каже, що вже не боїться Бога, а любить Його, бо любов виганяє страх, і що життя й смерть походять від нашого ближнього: хто здобуває пошану ближнього, той здобуває пошану Бога, а хто спокушує ближнього, той спокушує Бога.
- Коли авва Амон питає, чому Антоній має більшу славу, хоч живе менш суворо, Антоній відповідає, що більше любить Бога.
- Авва Арсеній каже авві Марку, що цурається людей, бо не може бути водночас із Богом і з людьми; небесні сили мають одну справу, а люди — безліч справ.
- Авва Іоан не допускає сорому провідника, коли вони заблукали, вдаючи втомленого й зупиняючись на ніч, тож провідник уранці виявляє власну помилку й просить прощення без приниження.
- Авва Пімен приносить їжу й вино заздрісному старцеві, який спершу відмовляється від них; їхня наполегливість у спеку зворушує старця прийняти їх, і він проголошує Пімена у сто разів більшим, ніж чув.
- Авва Пімен навчає, що терпляче зносити жорсткі слова й кривди без відплати — це покласти душу свою за друга, виконуючи Ів. 15:13.
- Авва Піамон приймає вино від розбійницького ватажка під загрозою меча, знаючи, що розбійник бажає Бога; розбійник кається, обіцяє нікому не шкодити, і вся ватага навертається, бо Піамон зрікся власної волі заради Бога.
- Молодший брат сповідає, що згрішив із жінкою; старший брат каже, що понесе половину тягаря того гріха, і молодший розуміє, що вони можуть жити разом до смерті.