Православне етичне розпізнавання вимагає смирення, а не впевненості
12:25
О. Сампсон Неш, професор Університету Огайо, пояснює, що православне етичне розпізнавання починається зі смирення перед Христом, а не з жорсткої впевненості. Він ілюструє це клінічним етичним випадком часів хвилі COVID «Дельта»: 26-річна вагітна жінка на ЕКМО мала незворотний легеневий фіброз і не була кандидаткою на трансплантацію легень.
Її медична команда обговорювала, чи припиняти підтримку ЕКМО, щоб урятувати пацієнта, який підходить для трансплантації. Команда так і не відключила апарат; вона народила дитину, потримала її й потім померла. Неш протиставляє це конкретне страждання теоретичним дебатам у своїй семінарії про надмірне втручання уряду, рекомендації з охорони здоров’я та про те, чи опір виявляв брак віри.
Старший семінарист плакав під час презентації, і ця зустріч у взаєминах змінила розмову студентів. Неш стверджує, що православну етику не можна звести до алгоритму чи набору абстрактних правил, застосовуваних з відстані. Це царський шлях, який уникає і ригоризму, і сваволі, вимагаючи молитви, спільноти, духовного авторитету, фахової компетентності та готовності зустріти людину, а не звести її до теоретичного випадку.
Він визнає багато надмірних заходів під час COVID, але радить слухати єпископів, якщо вони не порушують догматичної істини. Царський шлях між антиноміями — це не арістотелівська середина, а шлях Христа, як пише отець Георгій Флоровський про антиномії імперії та пустелі. Аскеза — це не лише відкладення якогось блага на час, а й особливий хрест, який несе кожна людина.
Православна етика є особистою, пам’ятає про слабшого брата і містить абсолютні заборони, які ніколи не можна переступати. Навіть найдосконаліший штучний інтелект не може породити православне розпізнавання, етос чи фроніму.
Ключові моменти
- У семінарії суперечки про COVID обговорювали на теоретичному рівні: наскільки великим було надмірне втручання уряду, чи рекомендації з охорони здоров’я ґрунтувалися на доказах і чи опір їм виявляв брак віри в Божу зцілювальну благодать.
- До промовця звернулися за консультацією під час шестигодинної поїздки щодо 26-річної вагітної жінки на ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація), у якої під час хвилі «Дельта» розвинувся тяжкий легеневий фіброз; вона не була кандидаткою на трансплантацію легень.
- Жінка народила дитину й потримала її, але все ще не очікувалося, що вона виживе, і етичне питання полягало в тому, чи припиняти ЕКМО, щоб урятувати пацієнта, який підходить для трансплантації.
- Старший семінарист плакав під час презентації, і ця розповідь про взаємини змінила розмову серед студентів.
- Промовець визнає багато надмірних заходів під час COVID, але радить слухати єпископів, якщо вони не порушують догматичної істини, і поважати єпископський авторитет.
- Царський шлях між антиноміями — це не арістотелівська середина, а шлях Христа; і пустельні отці, і святі, залучені до складного міського життя, прославлені, як пише отець Георгій Флоровський в антиноміях імперії та пустелі.
- Православну етику не можна систематизувати чи перетворити на алгоритм; навіть найдосконаліший штучний інтелект не може породити православне розпізнавання, етос чи фроніму.
- Аскеза — це не лише відкладення якогось блага на час для вдосконалення душі, а й особливий хрест, який несе кожна людина; православна етика є особистою, пам’ятає про слабшого брата і містить абсолютні заборони, які ніколи не можна переступати.