Чи було святителя Діоскора колись позбавлено сану на законних підставах? Канонічне обґрунтування спадкоємності Давньосхідних…
Про що це відео
Відео спростовує твердження про те, що Давньосхідні Православні Церкви не мають канонічної основи, досліджуючи спадкоємність в Александрії. Стверджується, що святитель Діоскор не був канонічно позбавлений сану на Халкідонському соборі, оскільки його обвинувачі самі були канонічно неправомочними, а його наступники-халкідоніти були поставлені з порушенням правил за допомогою імператорської сили, що суперечить апостольським правилам.
Діоскорівська лінія була загальновизнаною протягом 55 років, а пізніші суперницькі патріархи були воїнами, висвяченими без належної юрисдикції, і згодом були скинуті тими, хто їх поставив.
Що стосується Антіохії, у відео зазначено, що Севир Антіохійський був поставлений канонічно, а позбавлення його сану малим константинопольським синодом порушило канонічну процедуру та юрисдикцію. Наступний ставленик-халкідоніт був жорстоким гонителем, якого скинув сам імператор, що його поставив, і навіть імператор Юстиніан продовжував визнавати Севира.
У висновку стверджується, що якщо лінії Давньосхідних Церков є недійсними, то самі кафедри перестають існувати, і що за вченням Ефеського собору віра та канонічне право нероздільні.
Ключові моменти
- 0:04 Автор відповідає на закид про те, що Давньосхідні Православні Церкви не мають канонічної основи, зосереджуючись на постаті святителя Діоскора Александрійського. Він стверджує, що Діоскора тричі викликав Євсевій Диррахійський, якого було позбавлено сану на Другому Ефеському соборі (це рішення було скасовано лише на 10-му діянні Халкідону), що є порушенням 74-го Апостольського правила, яке вимагає виклику через гідних довіри мужів.
- 0:44 Чотири інші александрійські обвинувачі були засуджені та відлучені від Церкви самим Діоскором; згідно з 6-м правилом Константинопольського собору, вони не мали права висувати звинувачення проти єпископа без попереднього канонічного відновлення, чого так і не відбулося.
- 1:19 Навіть якби Діоскора позбавили сану, його халкідонський наступник Протерій не був поставлений канонічно: його свячення нічим не засвідчене, воно не було здійснене Синодом Александрії, і він увійшов до міста з імператорською допомогою (що фактично означає відлучення згідно з апостольськими правилами). Тимофій Салофакіол так само спирався на світську владу. Згодом від 500 до 700 єпископів анафематствували Халкідон, перебуваючи в євхаристійному єднанні з Тимофієм II, наступником Діоскора.
- 2:23 В епоху «Енотікона» Іоанн Телійський (із лінії Протерія) пішов у вигнання та переніс свою кафедру до Ноли, що є неканонічним; власні канони Халкідонського собору стверджують, що управління іншою юрисдикцією позбавляє прав на попередню. Протягом 55 років діоскорівська лінія була загальновизнаною. Юстиніан висвятив Павла Тавеннисіотського, не позбавивши сану наступника Діоскора (порушення 31-го Апостольського правила). Наступні халкідонські патріархи (Павло, Зоїл, Аполлінарій) були патріархами-воїнами, що порушувало численні апостольські правила, були висвячені в Константинополі без юрисдикції над Єгиптом і згодом були скинуті тими ж правителями, які їх поставили.
- 3:35 В Антіохії Севир Антіохійський усіма визнається канонічно поставленим патріархом. У 518 році помісний синод із 40 єпископів у Константинополі позбавив його сану без юрисдикції та без виклику на суд, що порушило 74-те Апостольське правило та канони Константинопольського собору (394 р.).
- 4:10 Павло Іудей був поставлений після Севира, але виявився жорстоким гонителем; імператор, який поставив його, згодом сам позбавив його сану. Імператор Юстиніан продовжував іменувати Севира патріархом навіть після спроби його позбавлення сану.
- 4:47 Якщо давньосхідні лінії неканонічні, то кафедри Александрії та Антіохії перестають існувати, оскільки паралельні халкідонські лінії є явно недійсними. Віру неможливо відокремити від церковного права: Ефеський собор навчає, що сповідання віри Несторія робить недійсними будь-які канонічні акти, навіть якщо Несторія було позбавлено сану, але його вчення збереглося.
Це відео є відповіддю на твердження про те, що Давньосхідні Православні Церкви не мають канонічної основи, і зосереджується на спадкоємності Александрійського патріархату після Халкідонського собору. Автор стверджує, що святитель Діоскор ніколи не був позбавлений сану канонічно: його головний обвинувач, Євсевій Диррахійський, сам був позбавлений сану на Другому Ефеському соборі та не був канонічно відновлений, що порушує 74-те Апостольське правило, яке вимагає, щоб звинувачення висувалися гідними довіри людьми.
Інші обвинувачі були відлучені від Церкви самим Діоскором і, згідно з канонами, перебуваючи під цим покаранням, не мали права звинувачувати єпископа. Далі у відео доводиться, що халкідонські наступники Діоскора були поставлені з порушенням канонів: свячення Протерія нічим не засвідчене, і він увійшов до Александрії з імператорськими військами, тоді як пізніші патріархи-халкідоніти були військовими, висвяченими в Константинополі без юрисдикції над Єгиптом, і деякі з них згодом були позбавлені сану тими самими імператорами, які їх і поставили.
Тим часом діоскорівська лінія була загальновизнаною протягом близько 55 років, зокрема в епоху «Енотікона». Звертаючись до Антіохії, автор зазначає, що Севир Антіохійський був поставлений канонічно та визнаний усіма, а його позбавлення сану у 518 році малим помісним синодом у Константинополі відбулося без належної юрисдикції та без належного виклику на суд.
Навіть імператор Юстиніан продовжував визнавати Севира патріархом. У висновку відео стверджується, що якби давньосхідні лінії були недійсними, то кафедри Александрії та Антіохії фактично припинили б своє існування, оскільки паралельні халкідонські лінії є очевидно ущербними. На завершення наводиться виведений з Ефеського собору принцип про те, що віра та церковне право нероздільні: дотримання засудженого вчення позбавляє сили будь-які канонічні домагання.
Головні думки
- Обвинувачі Діоскора самі були канонічно неправомочними, оскільки були позбавлені сану або відлучені від Церкви і не відновлені, тому позбавлення його сану на Халкідонському соборі було процедурно недійсним.
- Протерій та пізніші халкідонські патріархи Александрії були поставлені з порушенням канонів, спираючись на імператорську силу та свячення поза межами належної юрисдикції.
- Діоскорівська лінія була загальновизнаною близько 55 років, і від 500 до 700 єпископів піддали Халкідон анафемі, перебуваючи в євхаристійному єднанні з Тимофієм II.
- Севир Антіохійський був поставлений канонічно; позбавлення його сану у 518 році малим константинопольським синодом порушило юрисдикційні та процедурні канони, а Юстиніан і надалі визнавав його.
- Висновок: якщо давньосхідні лінії недійсні, самі кафедри припиняють існування, оскільки згідно з Ефеським собором віра і канонічне право нероздільні.