Чи суперечив Халкідонський собор П'ятому Вселенському? Аргументи давньосхідного православ'я
Про що це відео
Автор, представник давньосхідного православ'я, стверджує, що Халкідонський собор (451 р.) прийняв «Три глави» — твори Теодора Мопсуестійського, Теодорита Кирського та лист Іви Едеського, — які згодом були засуджені як несторіанські П'ятим Вселенським собором. Він наводить десяте діяння Халкідону, де римські легати реабілітували Іву після прочитання його листа, в якому Кирила названо аполінаристом, а Теодора Мопсуестійського прославлено.
Він також зазначає, що Теодорит Кирський був поновлений лише після виголошення анафеми Несторію, без жодного засудження його творів. На його думку, Халкідонський собор прямо суперечить П'ятому собору, і навіть його халкідонський опонент («Голос розуму») це визнає, що викликає сумнів у богонатхненності Халкідонського собору.
Ключові моменти
- 0:00 Православне заперечення проти Папи Вігілія полягає в тому, що, прийнявши «Три глави», він впав у несторіанство, ставши єпископом Рима, який навчав єресі.
- 0:37 Халкідонський собор (451 р.) прийняв «Три глави», які П'ятий Вселенський собор засудив як несторіанські.
- 1:27 На десятому діянні Халкідону було зачитано лист Іви Едеського, щоб визначити, чи був Іва несторіанцем.
- 1:51 У листі Іва називає Кирила аполінаристом і прославляє Теодора Мопсуестійського як вчителя віри, критикуючи тих, хто його засуджує.
- 2:07 Римські легати на Халкідоні оголосили лист цілком православним і реабілітували Іву, засвідчивши цим прийняття як першої, так і третьої глав.
- 2:27 Теодорит Кирський постав перед судом на Халкідоні, стверджував, що був вихований серед православних (включаючи Теодора Мопсуестійського), і був реабілітований лише після анафематствування Несторія, без засудження жодного зі своїх творів.
У цій публікації представлено аргументацію представника орієнтального (давньосхідного) православ'я про те, що Халкідонський собор (451 р.) припустився помилки, реабілітувавши осіб та твори, які згодом були засуджені як несторіанські П'ятим Вселенським собором (Константинопольським II, 553 р.). Автор зосереджується на так званих «Трьох главах»: писаннях Теодора Мопсуестійського, Теодорита Кирського та листі Іви Едеського.
Він посилається на десяте діяння Халкідону, де папські легати оголосили лист Іви православним після того, як його було зачитано вголос — лист, у якому Іва називає святителя Кирила Олександрійського аполінаристом і прославляє Теодора Мопсуестійського як вчителя віри. Подібним чином і Теодорит був відновлений у сані лише після того, як піддав анафемі Несторія, без дослідження чи засудження його творів.
Автор доходить висновку, що Халкідонський собор прямо суперечить Константинопольському II, і стверджує, що навіть халкідонський співрозмовник визнає цю суперечність, ставлячи під сумнів дію Святого Духа на Халкідоні.
Дискусія в коментарях є ґрунтовною та двосторонньою. Прихильники аргументу додають, що Халкідон опустив Третій лист Кирила до Несторія та Дванадцять анафематизмів, стверджуючи, що рецепція Кирила там була радше кон'юнктурною, ніж щирою, і посилаються на власні листи Кирила, показуючи, що він заперечував проти формули «у двох природах» без належних уточнень.
Опоненти відповідають, що «Три глави» не були догматичними визначеннями Халкідонського собору, а стосувалися осіб і текстів; що Константинопольський собор II засудив конкретні несторіанські твори, а не сам Халкідон, і прямо підтвердив авторитет Халкідонського собору; а також що Теодорит та Іва були прийняті лише після того, як визнали православне сповідання віри.
Інші порушують паралельне питання про Другий Ефеський собор та Євтихія і сперечаються, чи походження міафізитської формули не підриває позицію давньосхідних церков. Таким чином, дискусія точиться навколо того, чи є Четвертий і П'ятий собори справді непримиренними, чи пізніше засудження окремих творів цілком узгоджується з попередньою реабілітацією осіб на Халкідонському соборі.
Головні думки
- Автор стверджує, що Халкідонський собор прийняв «Три глави», які пізніше П'ятий Вселенський собор засудив як несторіанські.
- На десятому діянні Халкідону римські легати оголосили лист Іви, де Кирила названо аполінаристом, цілком православним.
- Теодорит Кирський був виправданий лише після анафематствування Несторія, без засудження його творів.
- Критики заперечують, що Константинопольський собор II засудив конкретні твори, а не сам Халкідон, і підтвердив Четвертий собор.
- Коментатори також обговорюють рецепцію святителя Кирила на Халкідоні та погляд давньосхідних церков на Другий Ефеський собор і Євтихія.