Чи поклоняються православні християни іконам? Розрізнення, яке зробив Сьомий Вселенський Собор

У дописі відповідають на звинувачення, що православні християни поклоняються іконам, і викладають аргументи на користь почитання ікон з Писання, богослов'я та церковної історії. У ньому пояснюється, що поклоніння (латрея), яке означає благоговійне поклоніння і принесення всього свого життя, належить тільки Богові, тоді як почитання (проскінеза) — це честь, яка виявляється іконі й переходить до зображеного на ній: Христа, Богородиці чи святого.

Православні християни не вірять, що дерево й фарба є богами. З біблійного боку допис зазначає, що Вихід 20:4-5 забороняє ідолів, зроблених для поклоніння як богам, тоді як Вихід 25:18-20 наказує зробити херувимів на Ковчезі Завіту, отже, Писання засуджує ідолопоклонство, а не святі зображення. Ікони ґрунтуються на Втіленні: бо Слово стало тілом, як сказано в Івана 1:14, Христа можна зобразити, тоді як невидимого Отця не зображають у людській подобі.

Цілування ікон описується як жест любові й благоговіння, а ікони називають вікнами в Євангеліє, які закликають нас до молитви, покаяння й святості. Історичний аргумент проходить через Нікею II у 787 році, де Сьомий Вселенський Собор підтвердив почитання ікон, до їх відновлення в 843 році, яке досі святкується в Неділю Православ'я. Допис додає, що об'єднана Церква Сходу і Заходу шанувала зображення понад тисячу років, і що лише після Протестантської Реформації 1517 року деякі реформатори відкинули цю практику, яку православні вважають пізнішим нововведенням.

Допис завершується тим, що ікони проголошують Втілення, навчають віри й спрямовують честь до Христа і святих.