Старець співає 5-й єофінон доксастикон за столом будівничих на Афоні

Автор описує вечір за столом будівничих (κτριτρικής τράπεζας) у Малій Святій Анні (Μικρά Αγία Άννα), монастирському поселенні на Афоні. Усе відбувається за звичним порядком. Перш ніж отці попросять свого старця (δεσπότης) заспівати традиційну пісню «Στο 'πα και στο ξαναλέω» («Sto 'pa kai sto ksanaléo»), яку, зауважує автор, він заспівав прекрасно, старець спершу співає 5-й єофінон доксастикон (Ε´ Εωθινό Δοξαστικό).

Цей гімн належить до циклу одинадцяти воскресних доксастиків, призначених для недільної утрені. Старець співає його прекрасно, а потім ділиться з тими, хто за столом, віршами з євангельської розповіді, які його глибоко зворушують. Автор не цитує вірші й не вказує конкретного євангельського уривка.

Автор подає цю розповідь, щоб дати читачам відчути атмосферу за столом будівничих у Малій Святій Анні. Він називає скити «орлиними гніздами» (αετοφωλιές) — традиційний термін для відокремлених відлюдницьких осель на стрімких скелях Афону. Ті, хто має благословення проводити час у цих місцях, знають давні звичаї старців (γεροντάδες) і прекрасні моменти, які виникають.

Старці, пише автор, знали, коли слід робити кожну річ, бо їхній щирий аскетизм (ανυπόκριτη ασκητική) був вільний від псевдоетичних дилем (ψευτοηθικά διλήμματα). Допис завершується традиційним прощанням «Έρρωσθε» (Errosthe), що означає «Будьте здорові» або «Боже благослови». Розповідь висвітлює поєднання літургійного співу, євангельського роздумування та спільної традиції в щоденному ритмі афонських отців, а також розпізнавання, яке керує їхньою практикою без ускладнень фальшивого морального міркування.