Појединац, Породица и Друштво
Instagram
Отець Василіє Костич: Сповідь за межами уникнених гріхів, притча про таланти
Отець Василіє Костич звертає увагу на поширену схему на сповіді, коли люди перелічують гріхи, яких уникнули, а не добро, якого не зробили. Він спирається на Христову притчу про таланти, зауважуючи, що третій раб був засуджений не за крадіжку чи марнотратство, а за те, що закопав свій талант і повернув його незмінним. Бог питає, яке добро ми могли зробити й не зробили. Священник зауважує, що кожна людина може зробити принаймні один добрий вчинок: сказати добре й гарне слово, зробити комплімент.
Мета, поставлена Богом, вища за просте уникання зла; вона полягає в тому, щоб любити ворогів, молитися за них і благословляти тих, хто нас проклинає. Він попереджає, що відмовки часто прикриваються фальшивою побожністю, яка вкорінена у страху згрішити, а не в живому зв'язку з живим Богом. Гріх може привести людину назад до Бога через покаяння, але життя, прожите в тісному страху перед кожною помилкою, заморожує людину й усіх навколо неї.
Дари, які дає Бог, не є нашою власністю; вони довірені нам, щоб ми віддавали їх іншим і примножували.
Ключові моменти
- Сповідь часто стає переліком не скоєних гріхів: не вкрав, не вбив, але притча про третього раба показує, що Бог питає, яке добро ми могли зробити й не зробили.
- Кожна людина може зробити принаймні якесь добро: сказати добре й гарне слово, зробити комплімент.
- Досконалість, яку Бог дає й вимагає, — це любити ворогів, молитися за них і благословляти тих, хто нас проклинає.
- Відмовки часто прикриваються фальшивою побожністю; справжня побожність — це не страх згрішити, а живий зв'язок з живим Богом.
- Гріх може привести людину назад до Бога через покаяння.
- Життя, прожите в тісному страху згрішити, заморожує людину й усіх навколо неї.
- Дари, які дає Бог, не є нашими; вони довірені нам, щоб ми віддавали їх іншим і примножували.