Orthodox Health
Instagram
О. Тед Параскевопулос про послух попереду бажання
Про що це відео
Священник пояснює, що вчинити правильно, навіть через силу й неохоче, все одно цінно. Він каже, що зважає лише на діла людей, а не на те, що вони говорять на сповіді.
Він зізнається, що трапляються неділі, коли від утоми зовсім не хочеться вставати на службу, проте це не свідчить про відсутність любові до Господа чи свого служіння. Оскільки замінити його нікому, він устає і виконує свій обов'язок, незважаючи на тягар.
Він стверджує, що вимушена молитва через примус має більшу силу, ніж та, що дається природно й легко, оскільки це зусилля виявляє любов до Бога. Він підсумовує, що робити належне всупереч небажанню гідно похвали, і тепер, перебуваючи на службі, він почувається значно краще.
Ключові моменти
- Робити правильні речі, навіть опираючись і нарікаючи, все одно має велику цінність
- Священника хвилюють лише вчинки, а не пусті балачки на сповіді
- Бувають неділі, коли він прокидається знесиленим і не хоче вставати
- Ця втома не означає, що йому бракує любові до Господа, свого служіння чи церкви
- Він підводиться, тому що ніхто інший не зможе його замінити
- Молитва через зусилля сильніша за молитву, яка дається легко
- Боротьба за молитву тоді, коли молитися не хочеться, свідчить про любов до Бога і є глибшим випробуванням характеру
- Чинити правильно попри небажання гідно поваги; тепер йому вже легше
Допис розпочинається зі спостереження, що вірність зсередини часто виглядає менш переконливо, ніж ззовні. Відзначається схильність наділяти мотивацію авторитетом: коли є бажання, дисципліна здається щирою; коли бажання зникає, люди сумніваються, чи має дія взагалі якусь цінність. Автор стверджує, що деякі з найбільш формуючих вчинків відбуваються саме тоді, коли ентузіазм згас: молитва через утому, тренування через утому, служіння родині через утому, дотримання зобов'язань без жодної емоційної віддачі.
Почуття важливі, але з них ненадійні проводирі; багаторазове повторення дій здатне виховати увагу, прагнення, характер і врешті-решт навіть саме бажання. Аскетична практика визнає, що послух іноді має передувати сердечному пориву, доки той не наздожене його, і часом людина робить правильні речі, опираючись і нарікаючи.
У доданому відео о. Тед Параскевопулос пояснює, що правильний вчинок, навіть здійснений неохоче, все одно має значення. Він каже, що його цікавить лише те, що люди роблять, а не те, що вони говорять на сповіді. Він зізнається, що бувають неділі, коли втома настільки велика, що не хочеться вставати на богослужіння, але це не означає, що йому бракує любові до Господа чи свого служіння.
Оскільки його ніхто не може замінити, він підводиться і виконує свою справу всупереч внутрішній боротьбі. Він переконує, що молитва через примус є сильнішою за молитву, яка ллється легко, адже зусилля свідчать про любов до Бога. Насамкінець він підсумовує, що робити правильні речі, коли цього зовсім не хочеться, гідно поваги, і йому вже стало легше від того, що він тут присутній.
Головні думки
- Вірність зсередини часто видається непоказною, коли бракує бажання
- Повторювана дія виховує характер і з часом може змінити саме бажання
- О. Тед Параскевопулос каже, що судить за ділами, а не за словами на сповіді
- Він встає на богослужіння у дні крайньої втоми, тому що ніхто не може його замінити
- Молитва через зусилля над собою сильніша за спонтанну молитву, бо це зусилля свідчить про любов