Orthodox Health
Instagram
«На татамі мене взагалі не судять. А на парафії судять постійно».
Про що це відео
Священник розповідає, що на тренуваннях із джиу-джитсу його взагалі не судять, проте на парафії він постійно стикається з осудом. На татамі нікого не цікавить, чи він ієрей, — там усі рівні, і це приносить йому полегшення. Він зазначає, що в спільнотах джиу-джитсу мав набагато шанобливіші розмови й більше прийняття, ніж часто в церкві.
Водночас він уточнює, що джиу-джитсу не пропонує чогось такого, чого б бракувало церкві, проте це світське бойове мистецтво стає дзеркалом для церкви та викриває її слабкості. Його впокорює, що місце, де не поклоняються Христу, є взірцем багатьох чеснот життя громади, які церква покликана сповідувати на ділі, але часто цього не робить.
Ключові моменти
- На татамі його взагалі не осуджують, тоді як на парафії, де брати й сестри у Христі мали б прощати, осуду надто багато.
- У його додзьо нікому немає діла до того, що він священник; на килимі всі рівні, і це дає йому внутрішній спокій.
- У середовищі джиу-джитсу він відчував більше поваги в спілкуванні та прийняття, ніж нерідко в церкві.
- Він стверджує, що джиу-джитсу не має чогось такого, чого немає в церкві, але воно слугує дзеркалом для церкви та виявляє її слабкі сторони.
- Його спонукає до смирення те, що місце, де не вшановують Христа, показує приклад чеснот громадського життя, якими церква повинна жити, але часто не живе.
Отець Тед Параскевопулос у подкасті «Orthodox Health Podcast» ділиться неприємним контрастом між своєю парафією та залом для бразильського джиу-джитсу. На татамі, за його словами, нікому немає діла до того, що він священник, як і до того, що ведучий подкасту — лікар. Звання, статус, політика та резюме вмить зникають, щойно хтось заходить тобі за спину.
У тому середовищі він не зазнає жодного осуду, тоді як на парафії, де брати й сестри у Христі мали б прощати, він бачить його постійно. Він додає, що в колах джиу-джитсу стикався з більш шанобливим спілкуванням і більшим прийняттям, ніж часто знаходить у церкві. Ведучий робить важливе застереження: це не означає, що джиу-джитсу має щось таке, що Христос забув дати Церкві.
Це незручне спостереження про самих християн. Іноді світське середовище виявляє терпіння, братерство, смирення, повагу та прощення значно наочніше, ніж християни, які натомість добре знають, що мають заповідь плекати ці чесноти. Ведучий наголошує, що належною відповіддю на цей контраст є покаяння, а не самовиправдання. Отця Теда впокорює те, що місце, де не прославляють Христа, може служити прикладом чеснот спільного життя, які церква повинна втілювати, але часто цього не робить.
Ця розмова прозвучала у 81-му випуску «Orthodox Health Podcast» під назвою «When Life Falls Apart, You Need a Bunker» («Коли все життя руйнується, тобі потрібен бункер»), і ведучий пропонує надіслати повний запис бесіди з о. Тедом кожному, хто залишить коментар.
Головні думки
- Отець Тед говорить, що на татамі для джиу-джитсу його зовсім не судять, проте на власній парафії він стикається з постійним осудом.
- На татамі нікого не обходить, що він священник; звання, статус, політика й резюме там просто перестають існувати.
- У колах джиу-джитсу він бачив більш шанобливе ставлення і більше прийняття, ніж часто трапляється в церкві.
- Ведучий зауважує: справа не в тому, що джиу-джитсу пропонує щось, що Христос забув дати Церкві; це неприємна правда про самих християн.
- Відповіддю має бути покаяння, а не захист, адже світське товариство часом демонструє терпіння, смирення та прощення яскравіше, ніж це роблять християни.