Чому православні називають священиків «отцем», попри Матвія 23:9
9:51
У відео розглядається протестантське заперечення проти називання священиків «отцем» на підставі Матвія 23:9. Воно доводить, що відокремлення цього вірша ігнорує його контекст: Ісус засуджує гордість фарисеїв і любов до почесних титулів, як-от «равві» й «учитель», а не самі слова. Цей розділ є послідовним засудженням книжників і фарисеїв, які любили престиж, зовнішній вигляд і почесні титули.
Буквальне прочитання також заборонило б називати будь-кого «учителем» у вірші 10, але Писання всюди визнає учителів і батьків законними ролями. Заповідь шанувати батька й матір залишається чинною, а Павло прямо описує духовне батьківство в 1 Коринтян 4:15, кажучи, що він став коринтянам батьком у Христі Ісусі через Євангелію. Він також називає Тимофія й Тита своїми синами у вірі. Помилка фарисеїв була в тому, що вони шукали честі для себе й будували культ особистості, спрямовуючи відданість на себе, а не на Бога.
Христос засуджує провідників, які обтяжують інших, шукають визнання й збирають учнів, відданих собі, а не Богові, роблячи ідола з людини. Православних священиків називають отцем, бо вони беруть участь у Божому батьківстві, а не тому, що замінюють його; усе батьківство походить від Бога, як сказано в Ефесян 3:14-15. Літургійна структура Церкви навмисно зменшує культи особистості, зосереджуючи поклоніння на Христі.
Священик розчиняється в літургії, а цілування його руки вшановує Христове священство, яке священик має через апостольську спадкоємність, так само як вшанування ікон чи Писання вказує на Бога. У відео також зазначено, що православні християни вживали цей титул від найдавніших століть Церкви, показуючи тяглість апостольської практики.
Ключові моменти
- Протестанти посилаються на Матвія 23:9, щоб заборонити називати священиків отцем, але православні християни вживали цей титул від найдавніших століть Церкви.
- Матвія 23 — це послідовне засудження книжників і фарисеїв, які любили престиж, зовнішній вигляд і почесні титули, як-от «равві», а не заборона самої лексики.
- Ісус також каже «і не звіться учителями» у вірші 10; буквальне тлумачення заборонило б обидва титули, але Писання всюди визнає учителів і батьків законними ролями.
- Помилка фарисеїв була в тому, що вони шукали честі для себе й будували культ особистості, спрямовуючи відданість на себе, а не на Бога.
- Заповідь «Шануй батька й матір» і слова Павла «я став вашим батьком у Христі Ісусі через Євангелію» (1 Кор 4:15) показують, що духовне батьківство є біблійним і не суперечить Христові.
- Христос засуджує провідників, які обтяжують інших, шукають визнання й збирають учнів, відданих собі, а не Богові, роблячи ідола з людини.
- Усе батьківство походить від Бога (Еф 3:14-15); біологічні та духовні батьки відображають Боже батьківство, а не конкурують із ним.
- Православна структура зменшує культи особистості: священик розчиняється в літургії, а цілування його руки вшановує Христове священство, отримане через апостольську спадкоємність.