Божа любов не залежить від нашої доброти

Допис починається цитатою з Римлян 5:8: «Бог же доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками». Він наголошує на фразі «коли ми ще були грішниками», щоб підкреслити, що Христос не чекав на людське виправлення, перш ніж діяти. Далі автор описує поширене припущення: багато віруючих тихо думають, що Божа любов зростає, коли вони поводяться добре, і зменшується, коли вони падають, тож кожне падіння створює відчуття, що Бог віддаляється.

Допис заперечує це, цитуючи 1 Івана 4:8: «Бог є любов», стверджуючи, що Божа любов є незмінною, бо вона випливає з Його незмінної природи. Для ілюстрації автор звертається до притчі про блудного сина в Луки 15:20: «А коли він був ще далеко, побачив його батько його і змилосердився, і побіг, і припав до шиї його, і цілував його». Дія батька передує будь-якому слову покаяння, показуючи, що Божественна любов зустрічає грішника раніше за будь-яке вибачення.

Допис закінчується прямим закликом: «Кого ви знаєте, кому сьогодні потрібно це почути? Надішліть йому».