Покинув Кріт у 16 років заради карате, 20 років віддалявся від Бога
Про що це відео
Оповідач у 16 років покинув своє критське село, де жило близько 2 000 людей, щоб зняти кімнату, працювати після школи й на вихідних їздити до Афін на тренування зі збірною з карате. Він почувався вільним і дорослим, але тепер бачить, що шукав уваги, якої ніколи не отримував від відсутнього батька й матері, яка постійно працювала, поки його виховували дідусь і бабуся.
Без нікого, хто б його зупинив або з ким поговорити, він віддалявся від Бога 20 років, ходячи до церкви лише на весілля або до маленького храму на природі. Тепер він усвідомлює, що був хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце, і запитує, коли інші віддалилися.
Ключові моменти
- У 16 років оповідач покинув своє маленьке село на Криті, щоб зняти кімнату біля школи й жити сам.
- Він працював після школи, щоб платити за оренду, і на вихідних плавав на кораблі до Афін на тренування зі збірною з карате.
- Тоді він почувався дорослим і вільним, але тепер бачить, що шукав уваги, якої йому бракувало, бо батька не було поруч, а мати постійно працювала.
- Його виховували дідусь і бабуся, і не було нікого, хто б сів поруч і сказав: «Гей, сповільнися. Поговорімо».
- Він відпустив Бога не через рішення, а тому, що був занадто молодим, щоб утриматися сам.
- Двадцять років він ходив до церкви лише на окремі весілля або до маленького храму на природі.
- Він думав, що вільний, а насправді був маленьким хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце.
- Він запитує аудиторію, коли вони віддалилися від Бога.
Оповідач розповідає, як у 16 років покинув своє критське село, де жило близько 2 000 людей, щоб зняти кімнату біля школи, працювати після занять, щоб платити за оренду, і на вихідних плавати на кораблі до Афін на тренування зі збірною з карате. Тоді він почувався вільним і дорослим, але, озираючись назад, розуміє, що шукав уваги, якої ніколи не отримував від відсутнього батька й матері, яка постійно працювала, поки його виховували дідусь і бабуся.
Не було нікого, хто б сів поруч і сказав: «Гей, сповільнися. Поговорімо». Без нікого, хто б його зупинив або з ким поговорити, він віддалився від Бога не через свідоме рішення, а тому, що був занадто молодим, щоб утриматися сам. Двадцять років він ходив до церкви лише на окремі весілля або до маленького храму на природі.
Він думав, що вільний, а насправді був маленьким хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце. Він запитує аудиторію, коли вони віддалилися від Бога.
Головні думки
- У 16 років він покинув своє критське село, щоб жити сам біля школи й на вихідних тренуватися зі збірною з карате в Афінах
- Він працював після школи, щоб платити за оренду, і почувався дорослим, але тепер бачить, що шукав уваги відсутнього батька та перевтомленої матері
- Його виховували дідусь і бабуся, і не було нікого, хто б сказав йому сповільнитися й поговорити
- Він віддалився від Бога на 20 років без свідомого рішення, ходив до церкви лише на весілля або до храму на природі
- Він запитує слухачів, коли вони віддалилися від Бога