WeOrthodox
EN UA
IC̅ XC̅ NIKA ☦ Instagram

Покинув Кріт у 16 років заради карате, 20 років віддалявся від Бога

Про що це відео

Оповідач у 16 років покинув своє критське село, де жило близько 2 000 людей, щоб зняти кімнату, працювати після школи й на вихідних їздити до Афін на тренування зі збірною з карате. Він почувався вільним і дорослим, але тепер бачить, що шукав уваги, якої ніколи не отримував від відсутнього батька й матері, яка постійно працювала, поки його виховували дідусь і бабуся.

Без нікого, хто б його зупинив або з ким поговорити, він віддалявся від Бога 20 років, ходячи до церкви лише на весілля або до маленького храму на природі. Тепер він усвідомлює, що був хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце, і запитує, коли інші віддалилися.

Ключові моменти

  1. У 16 років оповідач покинув своє маленьке село на Криті, щоб зняти кімнату біля школи й жити сам.
  2. Він працював після школи, щоб платити за оренду, і на вихідних плавав на кораблі до Афін на тренування зі збірною з карате.
  3. Тоді він почувався дорослим і вільним, але тепер бачить, що шукав уваги, якої йому бракувало, бо батька не було поруч, а мати постійно працювала.
  4. Його виховували дідусь і бабуся, і не було нікого, хто б сів поруч і сказав: «Гей, сповільнися. Поговорімо».
  5. Він відпустив Бога не через рішення, а тому, що був занадто молодим, щоб утриматися сам.
  6. Двадцять років він ходив до церкви лише на окремі весілля або до маленького храму на природі.
  7. Він думав, що вільний, а насправді був маленьким хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце.
  8. Він запитує аудиторію, коли вони віддалилися від Бога.

Оповідач розповідає, як у 16 років покинув своє критське село, де жило близько 2 000 людей, щоб зняти кімнату біля школи, працювати після занять, щоб платити за оренду, і на вихідних плавати на кораблі до Афін на тренування зі збірною з карате. Тоді він почувався вільним і дорослим, але, озираючись назад, розуміє, що шукав уваги, якої ніколи не отримував від відсутнього батька й матері, яка постійно працювала, поки його виховували дідусь і бабуся.

Не було нікого, хто б сів поруч і сказав: «Гей, сповільнися. Поговорімо». Без нікого, хто б його зупинив або з ким поговорити, він віддалився від Бога не через свідоме рішення, а тому, що був занадто молодим, щоб утриматися сам. Двадцять років він ходив до церкви лише на окремі весілля або до маленького храму на природі.

Він думав, що вільний, а насправді був маленьким хлопчиком, який намагався самостійно заповнити порожнє місце. Він запитує аудиторію, коли вони віддалилися від Бога.

Головні думки

  • У 16 років він покинув своє критське село, щоб жити сам біля школи й на вихідних тренуватися зі збірною з карате в Афінах
  • Він працював після школи, щоб платити за оренду, і почувався дорослим, але тепер бачить, що шукав уваги відсутнього батька та перевтомленої матері
  • Його виховували дідусь і бабуся, і не було нікого, хто б сказав йому сповільнитися й поговорити
  • Він віддалився від Бога на 20 років без свідомого рішення, ходив до церкви лише на весілля або до храму на природі
  • Він запитує слухачів, коли вони віддалилися від Бога
Думок у дискусії: 6 учасників: 6 Думка, яку підтримали найбільше Як людина, чиїй батько теж ніколи не був поруч, яка виросла в маленькому селі, поки він постійно роз'їжджав по роботі, я відчуваю це глибше, ніж ти можеш уявити. Дякую, що так чесно і відверто про це розповів, це дуже надихає. Хай Бог благословить тебе, брате Читати дискусію
коментарів у джерелі: 9 Оригінал на Instagram

Дискусія · 6

Думки — це анонімні перекази справжніх коментарів з оригінальної дискусії. Однаковий колір позначає того самого учасника.

Увійти Увійдіть або зареєструйтеся, щоб долучитися до дискусії.

  • думка#1400

    Як людина, чиїй батько теж ніколи не був поруч, яка виросла в маленькому селі, поки він постійно роз'їжджав по роботі, я відчуваю це глибше, ніж ти можеш уявити. Дякую, що так чесно і відверто про це розповів, це дуже надихає. Хай Бог благословить тебе, брате

  • думка#1401

    Гадаю, коли я досяг успіху в житті і отримав багато уваги, я став егоїстичним, хоча ніколи не переставав ходити на всі чини й богослужіння в церкві. Але, думаю, серця там не було.

  • думка#1398

    З 1981 по 2022 рік... Мені 61. Останні чотири роки я вирішив бути собою духовно. Тепер я щасливіший, ніж будь-коли. Я завжди дуже інтуїтивно розумів Євангеліє і все, що з ним пов'язане. Добре знову вчитися, коли я старший, трохи мудріший, і знаю, що мені потрібно для себе.

  • думка#1399

    Думаю, я ніколи не відходив. Мама овдовіла у 35 років з двома дітьми молодше 11... Я так боявся бачити її біль, що тримався поруч з нею. Ми троє — мама, я і мій брат — дуже оберігали одне одного. Віра мами зростала, і наша теж. Думаю, моя цікавість зросла в пізньому підлітковому віці, я заглянув у деякі протестантські церкви, але чогось бракувало. Повернення до Православної Церкви і до наших коренів виявилося тим, що я шукав.

  • думка#1397

    Ой, у мене аж сльози виступили. 😢 Мене виховували в школі в англіканстві, хоча моя сім'я була атеїстичною. У місцевій церкві я запитав у настоятеля, чи потрапить немовля в рай, якщо його не охрестили, і чи потрапить убивця в рай, якщо він охрестився і покається на смертному одрі. Він сказав, що убивця потрапить, а немовля — ні. Після цього я перестав ходити, мені було 7 або 8 років. Але все життя я все одно ходив на Різдво. Я знайшов православ'я у 2021 році, почав відвідувати місцеву грецьку православну церкву у 2024-му і через рік охрестився. Минулого вересня я вперше відвідав Крит, закохався в нього без пам'яті, і з того часу повернувся туди ще двічі.

  • думка#1396

    Як і ти, я народився в православ'ї, але там, де я жив, ніхто інший не був православним. Мене так цікавив Христос, що я спробував протестантизм, бо він був такий доступний... але це була слизька дорога, бо там немає зосередженості на подвигу, на покаянні... на важкій праці. Десять років ковзання по цій дорозі, повній гріхів. Потім я повернувся до православ'я, і справжня боротьба за порятунок моєї душі тільки почалася.