Святий Антоній навчає мисливця духовної поміркованості

Текст подає 16-й вислів з «Висловів отців пустельних», у якому йдеться про святого Антонія Великого. Мисливець у пустелі бачить, як авва Антоній веселиться з братією, і вражений, очевидно вважаючи, що чернече життя має бути невпинно суворим. Антоній відповідає, просячи мисливця випустити стрілу з лука, потім ще одну, потім третю.

Коли мисливець заперечує, що занадто натягнутий лук зламається, Антоній застосовує аналогію: діло Боже так само. Якщо братія буде надмірно напружена, вони зламаються. Іноді треба зійти до їхніх потреб. Мисливця проймає умиління, і він іде вельми повчаний. Братія повертається додому зміцненою.

Історія ілюструє розсудливість, що характеризує пустельну духовність, визнання того, що людська неміч потребує поміркованого подвижництва, а не непохитної суворості. Наука Антонія виправляє хибне розуміння святості як самої лише суворості й показує пастирську мудрість у поєднанні дисципліни з милосердям.